Його погляду боялись навіть конвоїри: до 80-річчя Василя Стуса

Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя…

Шостого січня українці відзначають 80-річчя з дня народження видатного сина України – поета Василя Стуса. За переконання, за правдиве висвітлення тогочасного стану речей у країні, радянська влада заборонила розповсюдження його творів. А самого автора двічі ув’язнювала. Після другого Стус вже не повернувся живим.

Про ці та інші спогади “Українському інтересу” розповів вже дорослий син автора Дмитро Стус.

“Батько багато курив. Я любив цей запах диму. Ми запалювали газову грубку. Я сідав йому на коліна, а він курив і співав. У нього був дуже гарний голос. Такі моменти для мене є дуже важливі.

З дитинства згадую ще той вечір, у який його арештували. У нашій квартирі панувало пригнічення та розгубленість. Я був ще маленьким п’ятирічним хлопчиком, нічого не розумів. Сховався за велике крісло і стріляв у “поганих дядьків” з лука”, – згадує Дмитро.

Вдруге він побачив батька вже у 13-річному віці.

“Я був дуже важким підлітком. Це був період мого бунту. Я звик жити з мамою та дідусем, а тут з’являється нова людина. Тоді я не визнавав його права керувати мною. Цей період був дуже складний для обох. Я говорив йому болісні тексти. Про те, як жилося у цей період мамі та “якщо ти робиш такий вибір, то нащо завів дітей”.

Після того, як він очолив другий склад Гельсінської групи, до мене в школу прийшли співробітники КГБ. Вони вели розмову про “поганого батька”. І це докорінно змінило моє ставлення. Спільно ми прожили п’ять місяців. Ті уроки життя “доганяли” мене десь до 40 років.

Коли його забирали вдруге, я якраз повернувся зі школи. У квартирі був безлад. Я відчував страх, приниження. Це призвело до мого емоційного вибуху. Батько намагався мене заспокоїти. Коли “кегебісти” вийшли, він почав писати прощальний лист друзям. Прийшла мама, почала плакати. Пам’ятаю, ми з батьком смажили картоплю та дуже її переперчили. Після арешту ми пару місяців з мамою боялись її викинути.

Коли опівночі батька виводили, він сказав мені дуже важливі слова: “Сину мій, я дуже добре розумію, що ти сьогодні пережив – приниження, відчай, безсилля – страшний коктейль для справжнього мужчини. Але я дуже тебе прошу, не дай своїм очам перетворитися на вузенькі щілинки бійниць, через які на світ фугує ненависть. Як тільки ти собі це дозволиш, світ відповість тобі тим же. Спробуй, коли не вибачити, то бодай зрозуміти цих людей”.  До цього часу я вважаю, що світ тримається на любові, а непримиренність і протистояння – роблять нас всіх крихкими та ламкими”, – розповів Дмитро Стус.