З досвіду роботи

Формування медіаграмотності на уроках української мови та літератури

Посилена медіатизація нашого життя сприяє постійному проникненню у свідомість «логіки мереж" та зміни уявлень про приватне та публічне, нав’язуванню певних стереотипів суспільству. Завдяки всім цим процесам виникає новий тип особистості – «віртуальний». Індивід стає частиною великої віртуальної мережі, він втрачає здатність критично мислити, абстрагуватися та протистояти постійному проникненню у свідомість. Адже діти з перших кроків знають, як вмикати комп’ютер та телефон, як завантажувати ігри та різноманітні програми, але не вміють з інформаційної лавини виокремлювати найголовніше. І тут важливо навчити їх інформаційної гігієни, бути медіаграмотними. Шкільна програма постійно пропонує учням ті чи інші види роботи з використанням медіа. Це можуть бути перегляди передач, робота з рекламою, написання відгуків та колективне обговорення медіапродуктів, фільмів, телепередач, інтернет-сайтів тощо. Наразі більшість дітей — візуали, тому такий виклад матеріалу сприймають охоче та краще запам’ятовують. Підвищується й мотивація до навчання, адже учні можуть виступати у ролі експертів, рецензентів та самостійно створювати медіапродукт. Для цього пропонуються такі види роботи: створення колажів, афіш та презентацій , рольові ігри (бути репортером чи блогером, давати чи брати інтерв'ю, обговорювати та рецензувати медіатексти, кінофільми, передачі). Школярі вчаться шукати потрібну інформацію з доступних джерел (сайтів, газет, журналів) та аналізувати викладений матеріал. Такий підхід сприяє критичному аналізу прочитаного чи побаченого. Під час вивчення твору Івана Франка «Фарбований Лис» учням 5 класу Я запропонувала перегляд екранізації казки 1953 року. Після опрацювання тексту та перегляду мультфільму діти мали порівняти два варіанти (написаний та анімаційний), знайти відмінності та схарактеризувати героїв казки. Такий вид роботи п’ятикласникам до вподоби, бо герої «оживають», а учні мають змогу виступити у ролі рецензентів творів, проаналізувати поведінку героїв за їх зображенням та вчинками. Іншим прикладом може слугувати вивчення твору І.Франка «Захар Беркут». Учні отримали завдання порівняти текстовий варіант твору та його екранізацію. Для зіставлення було взято фільм, що вийшов у прокат 2019 року сучасного українського кінорежисера Ахтема Сеітаблаєва та фільм 1972 року радянського режисера Леоніда Осики. Хоча обидва фільми знімалися у Карпатах, проте мають деякі відмінності в екранізації сюжету. Учні мали змогу не тільки провести паралель між трансформацією подій, переданням епохи XIII століття та колориту життя Тухольської громади, а й розглянути, якими ж побачили головних героїв режисери різних епох. Аналізуючи представлені твори, учні створювали колажі-характеристики побуту, звичаїв та костюмів, мови персонажів, музичного оформлення картин та пояснювали, що на їх думку вдалося та не вдалося передати режисерам у порівнянні з твором І.Франка. Порівнявши два види мистецьких робіт, учням було запропоновано написати рекламу для фільмів та повісті. Вона мала захоплювати та спонукати глядача прийти подивитися, а читача прочитати оригінал твору. Робота над створенням рекламного тексту не тільки розширює словниковий запас учнів, розвиває зв’язне мовлення, вона спонукає до створення власного медіапродукту. Іншим видом роботи на уроці мови може бути використання мовних хвилинок «Уроки української мови від Олександра Авраменка». Невеликі відеоуроки допомагають ненав’язливо набути навичок грамотного вживання слів й крилатих фраз, навчитись норм сучасної української мови. Використання подібних відео на уроці не тільки урізноманітнює інформацій процес, а й формує медіасмаки, здатність до медіаналізу. Також учні отримують інформацію про форму та призначення мініблогу як одного із видів медіакомунікацій. Уроки української мови та літератури можуть бути інтерактивною платформою для формування медіаграмотності у школярів. Головне — навчити учнів критично мислити, бути обізнаним користувачем та збирачем інформації, а не лише нерозбірливим споживачем інформаційного продукту у віртуальному просторі.

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА 

УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У даній статті розглядається питання про систему патріотичного виховання, про значення уроків української літератури для формування національно свідомих громадян України.

В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Наша Україна – молода держава, що  перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства на основі європейських стандартів. Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати в учнівської молоді громадянсько-активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави. Тому навчально-виховний процес у навчальному закладі необхідно вибудовувати таким чином, щоб пробудити в учнів національні почуття, виховувати в них повагу і любов до свого народу, до його віковічних моральних та духовних здобутків, а також самоповагу й гордість за свою Батьківщину, і на цій основі формувати суспільно значущі особистісні риси громадянина України: національну свідомість, духовність, трудову активність, морально-етичну, фізичну, екологічну і правову культуру. І рідна література –  не просто одна з найголовніших складових, а й фундамент цієї ідеологічної системи.

Уроки літератури повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги.  Беззаперечно, велика роль у вихованні справжніх патріотів належить школі. Шкільне виховання справді спрямоване на те, щоб сформувати дитину свідомим українцем.   Проте, на жаль, поза школою молодь дуже часто потрапляє в таку атмосферу, яка нівелює, а то й руйнує національно-патріотичний багаж, закладений школою. А те, що діти бачать з екрана телевізорів та комп’ютерів, то взагалі складається враження, що хтось навмисне хоче знищити нашу духовність. Здається, саме зараз школа залишається тим осередком, який по-справжньому виховує в учнів кращі людські риси.

І надзвичайну роль у цьому відіграє такий предмет як література, яка за своєю шкалою цінностей формує духовно-інтелектуальний світ  справжнього громадянина. Адже попри всі принади комп’ютера, книжка, має свою унікальну магію, бо це так важливо чути художнє слово Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Довженка та багатьох інших.

Основні шляхи якісного реформування викладання української літератури в навчальних закладах орієнтовано на проведення науково-дослідницької роботи щодо впровадження інновацій, розвиток творчих здібностей учнів, широке використання художніх творів, які виховують в учнів любов до рідної землі, свого народу, мови, власної історії та культури тощо. 

На уроках літератури в 6 класі учні вивчають Державний Гімн України в повному варіанті та духовний («Молитва» О. Кониського), що є надзвичайно важливим для становлення гідного громадянина України. Прикладом високого патріотизму є, беззаперечно, життя Т. Г. Шевченка.

Вивчаючи творчість великого Кобзаря, учні самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи, створюють проекти – дослідження, презентації. Все це використовують на уроках та під час проведення Шевченківських днів. 

Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті, визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності.

Тема патріотизму обговорюється одинадцятикласниками під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Батьківщина. 

Яскравим прикладом патріотизму є поезія нашого поета-земляка Євгена Маланюка «Під чужим небом», де автор говорить про те, що найближче до його серця батьківська хата та річка Синюха, а не далекий закордон.

 Багато талановитих письменників пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад, В. Симоненко прожив усього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. Усім добре відомі його слова, які стали піснею:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину [9, c.537].

Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», в  якій автор гостро висвітлює українців, які цураються своєї мови, своєї культури, люди, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні

Таким чином, зміст Програми з української літератури в старшій школі повністю підпорядковується головній виховній меті – формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення. Але важливу роль відіграє також питання методичного інструментарію при реалізації цієї мети. В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного викладача мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності, формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання має здійснюватися на основі проблемного вивчення текстів, їх системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Упродовж патріотичного виховання засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет.  Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

Можна без перебільшення сказати, що у викладанні літератури за останні кілька років зроблено чимало. Рідна література відкрилася перед учнями новими гранями як могутнє джерело української духовності, своєрідний генетичний код, пам’ять народу. Вона нерозривно пов’язана з національними і культурними традиціями. Це своєрідний художній літопис українців. Національний тип особистості виростає на ідеях національної філософії, народних ідеалах, традиціях, звичаях і обрядах, морально-етичних цінностях, тобто на культурно-історичному досвіді, здобутках народу впродовж багатьох епох. Мистецтво, зокрема література, несе в собі вічні цінності. Вони загальнолюдські і водночас у кожного народу свої.

    Отже, сутністю вчителя української літератури має бути висока культура, непохитна національна свідомість, глибоке розуміння тих складних завдань, які сьогодні потрібно розв’язувати незалежній Українській державі. Усе це він не тільки повинен передати своїм вихованцям, а й бути беззаперечним зразком для наслідування.Тільки систематичне національне виховання може подолати почуття національної меншовартості і сформувати людину – громадянина з національним складом мислення та природним почуттям гордості, що ти – українець. На основі такої виховної роботи формуються основні складові національної самосвідомості: любов до рідної землі і свого народу, патріотизм і готовність захищати Українську державу, досконале володіння українською мовою, духовна культура, повага до батьків, культури та історії, традицій та звичаїв рідного народу, працелюбність, бажання працювати задля розквіту власної держави, культура міжособистісного спілкування, глибоке усвідомлення громадянської відповідальності, сформовані почуття гордості за свою Батьківщину.

       Виховання патріотизму на уроках мови та літератури

Особлива роль у формуванні національно-патріотичних почуттів дітей відводиться українській мові та  літературі, оскільки мова та література є могутнім джерелом національної духовності.

У процесі вивчення української мови найважливіше місце посідає  формування пошани й любові до рідного слова. Глибоке вивчення української мови можливе тільки тоді, коли учень усвідомлює її як найдорожчий скарб, у якому втілені національна самосвідомість, характер, історія народу.  з цією метою використовуємо: по - перше, «Загальні відомості про мову», по – друге, дидактичний матеріал, що використовується з метою виховання: вправи підручника, різні види диктантів, усні й письмові перекази і твори, тексти для аудіювання та читання мовчки тощо. Робота над формуванням патріотизму проводиться в кожному класі на кожному уроці, однак об’єм роботи інший і залежить від загальної підготовки учнів та специфіки програмового матеріалу з української мови. У 5 класі ми говоримо  про значення мови в житті суспільства, про те, як вона з’явилася, даємо поняття державності мови. У 9 класі це розмова про процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури, функції мови в житті суспільства, про причини включення української мови до складу світових мов. Для глибшого засвоєння теоретичного матеріалу з кожного розділу пропонуються  дітям цікаві, захоплюючі інноваційні форми навчальної діяльності: індивідуальні наукові розвідки, мовні проекти, мандрівки, лінгвістичні повідомлення. Використовуються  такі вправи, як моделювання ситуацій, які спонукають до самостійного мисленнєвого  дослідження, рольові ігри «Я - мовознавець, казкар, журналіст тощо», персоніфікація термінів «Діалог іменника з прикметнником», «Знайомство із словосполученням», «Подорож у країну Морфологію» тощо. На уроках розвитку комунікативних умінь і навичок акцентується  увагу учнів на тих думках, почуттях, що формують патріотизм, наприклад:

Чому українську мову називають солов’їною?

 Якого кольору слово «Україна»?

Чого необхідно знати історію свого народу?

Що ви знаєте про славних лицарів - запорожців?

 Акумулюється   увага на наступності поколінь, наголошується  учням, що справжні герої були не лише в минулому, а  є й серед нас. І про це свідчать події Революції Гідності та воєнні дії на Сході нашої держави.

Питаю А чи змогли б ви повторити подвиг юних нахімовців, які під час перепідпорядкування Севастопольської військово-морської академії Російській Федерації на знак протесту заспівали Державний Гімн України?

 Важливим є формуванння на уроках думки про суспільну значимість родини, сім’ю, рід, родовід тому що діти  мають усвідомити, що слова «рід, родина, народ» - одного кореня, тож людина не любитиме своєї Батьківщини, якщо цурається батька, матері родичів, рідної мови.  учні розповідають про батьків, дідусів, бабусь, їх професії й захоплення, традиції своїх родин.

 З цією метою  створити асоціативний кущ «Моя родина», Прагну, щоб діти якомога більше дізналися про народні та календарні свята.

 пишемо твори , готуємо розповіді Як святкують у моїй родині Різдво, Великдень? Яких звичаїв дотримуються у вашій родинні?

   Вчені визначають, що найінтенсивніше формування національної самосвідомості відбувається  в середньому шкільному віці. Якщо в початкових класах діти через казки, оповідання, поетичні твори пізнають край, де вони живуть, свою Батьківщину – Україну, дізнаються, звідки вони походять, до якого народу належать, то в середніх класах поглиблюють свої знання.Так, вивчаючи перекази й легенди про запорожців, твори Я. Качури «Іван Богун», Б. Лепкого «Орли», А. Чайковського «Сагайдачний»,А. Кащенка «Над  Кодацьким порогом»,  П. Загребельного «Роксолана», учні глибше переймаються історичним минулим свого народу, його героїчними подвигами.

   У своїй практичній діяльності часто вдаюсь до такого прийому, як створення учнями власного висловлювання з позиції автора (колективні етюди, коли під керівництвом вчителя учні вирішують   завдання, наприклад, складають оповідання від імені кошового Сірка, Івана Котигорошка або простого запорожця)……… вивчаючи у 6 класі поему вороного євшан-зілля  учні розігрували  діалог Що таке патріотизм, чи потрібен він у сучасному житті?

  Підлітковий період у житті школяра – це підготовчий етап до формування ідеалів, які впливають на поведінку особистості. Якщо учні переймуться національними і духовними цінностями, ідеалами нашого народу, вони прагнутимуть до захисту цих цінностей. Учні мають знати про національний ідеал, про конкретних носіїв національної свідомості. Важливе місце тут відводиться особистостям письменників, твори яких вивчаються з першого по одинадцятий клас. Це Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Олесь.

  У старших класах робота над втіленням ідей національного виховання ще більше посилюється і цьому сприяє розмаїття програмового матеріалу.

   Так в 11 класі, вивчаючи творчість Івана Багряного, зазначаю, що життєвий і творчий шлях письменника є взірцем для виховання національної самосвідомості особистості. Під час вивчення пригодницького роману  «Тигролови» обраю  будь-який спосіб роботи: чи то композиційний аналіз, чи то по образний. Можна аналізувати кожний розділ, характеризуючи основних дійових осіб: Григорія, членів родини Сірків, їхні взаємини, побут і працю українців на Далекому Сході, дотримання ними традицій і звичаїв українського народу, ставлення до природи, до людей. В ході обговорення роману обов’язково сконцентровую увагу на проблемі, яка є однією із найважливіших: на родинних та народних традиціях сім’ї  Сірків, працьовитості їхнього роду, сімейній злагоді, почуттях патріотизму та національній гідності кількох поколінь Сірків.

          Переконана, що для розвитку інтересу до знань велике значення мають вдало підібрані пісня, картина, вірш, легенда тощо, які стають об'єктом переказу, опису, роздуму, аналізу. Вони відкривають учням світ у живих барвах, яскравих і трепетних звуках і є неперевершеним зразком мистецтва. Це все розвиває спостережливість, виховує доброту, милосердя, співпереживання, акторські здібності, уміння уявляти, знати традиції і намагатися їх зберігати.

         Отже, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу

 Творчий  звіт  вчителя  української  мови  та 

 літератури

                                                      Дузян   Ніни      Дмитрівни                       

         «Українську мову я люблю тому, що вона рідна для мене…»

Проблема компетентнісного підходу у навчанні школярів рідної мови є сьогодні надзвичайно актуальною. І тому я працюю  над технологією формування основних компетентностей учнів. Кожна компетентність побудована на поєднанні знань і вмінь, пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій поведінкових компонентів. Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як особистісно орієнтований, діяльнісний. Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести » в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати. Для формування комунікативних компетенцій необхідно зміни у змісті освіти.

Державна  національна  програма “Освіта  (“Україна  ХХІ ст),  концепції  мовної  освіти  передбачають  формування  мовної  особистості,  що  володіє  даром  слова – усного  і  писемного,   умінням  вільно,  комунікативно  виправдано  користуватися  мовними   засобами  під  час  сприйняття,  створення  висловлювань  у  різних  сферах, формах,  стилях  і  жанрах  мовлення,  тобто  забезпечення  її  всебічної  мовленнєвої   компетенції .

Сучасне інформаційне суспільство – це час високих технологій, що потребує від освіти формування компетентної та активної особистості. Поступове впровадження гуманістичної парадигми освітнього процесу зумовлює певну зміну ролі й функцій учителя, зростання його самостійності на етапі прогнозування, конструювання й організації, що породжує відповідно підвищення відповідальності за результати своєї праці. Саме на досягнення кінцевого результату – розвитку особистості через призму формування життєво необхідних компетентностей – націлена сучасна модель освіти. Життєвий досвід дитини – вирішальний чинник формування особистості, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити і розвинути в собі те, що їй органічно притаманне. Нові вимоги ставлять за практично значущу мету діяльності вчителя не управління процесом засвоєнння учнями знань, а педагогічний супровід формування компетентної особистості.

Такі інновації передусім простежуються в характері взаємовідносин учителя та учня. В класі створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги. Використовуються стилі спілкування на основі партнерства та зацікавлення спільною творчою діяльністю. Потрібно чітко усвідомлювати, що особистість активного громадянина формується лише за умови реальної участі в тій діяльності, в якій перевіряються на практиці відповідні громадянські цінності. Педагог не навчає, виховує чи розвиває, а співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними. Тільки таким чином можна досягти мети – сформувати особистість, готову до життя у суспільстві, що постійно змінюється, здатну до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.

         Програма  “Рідна  мова  та  література”  орієнтує  на  вільне  володіння  українською  мовою, що  сприяє  реалізації  творчих  можливостей  учнів  у  всіх  сферах  життя, їх  духовному   вдосконаленню, розвиткові  національної  самосвідо-мості, вихованню  української  ментальності.

         У  вирішенні  цих  складних  завдань велику  роль  відіграють  уроки  рідної  мови  та   літератури, які  сприяють  розвитку  творчої  особистості  учнів.

         Справжня  насолода  для  мене  бачити  перед  собою  допитливі  очі дітей.

         В  своїй  практиці  роботи  застосовую компетентісний підхід у навчанні  школярів рідної мови, створюю  на  уроках  сприятливий  психологічний  клімат,  викликаю  в  учнів  інтелектуальні  почуття: здивування, захоплення, сумніву, очікування  нового,   а  найголовніше  враховую  внутрішній   стан  дитини.  Головне  завдання  на  уроках  створити  рівноправні  стосунки  з  учнями, зацікавивши  творчими   справами. Завдання   уроку   визначаю  через   діалог  із  класом,   поділяю   клас  на  групи  з  виконанням  випереджувальних  завдань, залучаю  учнів – асистентів  до проведення  уроків,   веду  бесіди  з  елементами  дискусії,  рольові  ігри   у  вигляді  брейн - рингу. Використовую діалогічні методи, організовую дискусію, розробляю правила ведення дискусії, спонукаю вислов-лювати власну думку, вчу правильно ставити запитання та відповідати на них. На уроках пропоную письмові роботи у формі твору, есе, листа до товариша. Створюю проблемні ситуації, проводжу нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вміння. Наведу приклад одного з таких. Урок – КВК, 5 – й  клас.

         Тема уроку. Чергування голосних [о] - [а],  [е] - [і], [е] -  [и]

         При сприйнятті нового матеріалу проводжу такі конкурси :

«Ми вчителі», де кожна команда, прочитавши правила в підручнику, має пояснити іншій, коли ж відбувається чергування звуків у словах: ламати, кажан, качати, хапати, багач, скакати, гарячий, гаразд.

         “Мить творчості”, на якому командири витягують картки, зі слів складають вірш, зв’язний текст зі словами: борсук, богатир, комиш, коровай, отаман, солдат.

         “Відремонтуйте слова”. Учні повинні правильно вставити пропущені букви.

Кр…яти, допом…гати, г…рячкувати, відм…рати, г…разд, постр…ляти, вит…кати, вим…гати, сп…ратися, викор…нити, дог…няти.

         “Склади слово”. Учні складають слова з карток, врахувавши, що 5 із них зайві.

1)    ба гач бо;

2)    ка жан ко;

3)    то вар та;

4)    мо нах ма;

5)    гон чар ган.

“Вгадай слова”.

1.     Синонім до слова “господар”

2.     Антонім до слова “бідняк”

3.     Синонім до слова “стрибати”

4.     Верхня частина чобота

5.     Слово, що виражає згоду

6.     Нічний ссавець з широкими крилами.

“Переклад”.

Перекладіть слова і запишіть, знайдіть голосні, що чергуються.

Хозяйничать - хазяйнувати

Богачка - багачка

Базар - базар

Загребать - загрібати

Заплетать - заплітати

Помогать - допомагати

Богатырский – богатирський.

“Творчий”.

Складіть твір – мініатюру “Багатство і краса рідної мови ”. Використайте в тексті твору слова з чергуванням голосних.

         Використовую на уроках інтерактивні методи навчання та прийоми педагогічної техніки комунікативної спрямованості – мозковий штурм, ділові ігри. Наведу приклад одного з таких уроків у 8 класі. При вивченні теми “Фразеологізми” на етапі засвоєння нових знань використовую такі методи, як “мозковий штурм”, робота в парах,  у малих групах, метод “Прес”.

         Вивчення нового матеріалу.

1.       “Мозковий штурм” (мета в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми, яка вирішується). У результаті бесіди на дошці з'являться записані ідеї, на основі яких виведеться правило.

Записи на дошці.

- За смислом фразеологічний зворот часто дорівнює одному слову

- Фразеологізм – стійке, нероздільне сполучення слів

- Стійке сполучення слів виступає одним  членом речення.

Використавши метод “Прес”, довести, чому ці словосполучення – фразеологізми.

·        Я думаю …

·        Тому що …

·        Наприклад …

·        Отже …

Робота в парах (вправа 83 письмово).

Учні працюють у малих групах. (Кожна група одержує картку із завданням учень зачитує завдання, визначає доповідача. Доповідач чітко висловлює думку групи).

         При оцінюванні підсумку уроку використовую інтерактивний метод “Мікрофон”.

         Для досягнення бажаного результату на конкретному уроці використовую різноманітні прийоми пізнавальних мотивів, а саме :

·        створення проблемної ситуації;

·        підготовка учнями разом з учителем наочних посібників у вигляді комп'ютерних презентацій із теми;

·        створення ситуації успіху;

·        використання відеофрагментів з відомих художніх, навчальних, анімаційних фільмів, добір та обговорення матеріалів ЗМІ;

·        аналіз уявних ситуацій.

При вивченні теми у 8 класі з української мови «Звертання  непоширені й поширені» використовую такі форми й методи роботи:

Актуалізація опорних знань.

Експрес – опитування

1.     Що таке звертання?

2.     Чи виконує звертання синтаксичну роль головного або другорядного члена речення?

3.     Які особливості мають речення зі звертаннями в усному мовленні?

4.     Розказати про інтонаційні особливості речень зі звертанням.

Колективна робота з текстом «Мова наша!»

·        Переказати текст від першої особи, використовуючи слова – звертання.

·        З’ясувати лексичне значення виділених слів за тлумачним словником (погната, прочанко)

Робота з опорною таблицею

·        Розглянути таблицю і скласти розповідь про види звертань за будовою і способи їх вираження

Творче конструювання (самостійна робота)

·        Поставити у кличній формі Марія Степанівна, Сергій Петрович, Ігор, Олег, козак, друг. Пояснити орфограми.

·        Використовуючи формули мовного і мовленнєвого етикету шановний, вельми шановний, любий, дорогий, коханий, поважний,  скласти  речення, щоб звертання були на початку, в середині та в кінці речення.

·        Гра «Хто краще?». Заслухати речення однокласників і визначити, які з них є найзмістовнішими і найцікавішими.

Вибіркове письмо.

·        Виписати речення зі звертаннями та схарактеризувати їх

·        Скласти речення або поетичні рядки із звертаннями мово, рідне слово, українська мово, народе.

Дослідження – трансформація

·        Записати речення, змініючи місце звертання. Прочитати. Пояснити особливості інтонації кожного речення.

1. Мамо рідненька, прийми мої привітання. 2. Відроджуйся і розквітай, рідна мово. 3. Друже, розпочнімо гарну працю. 4. Будьте  уважними, сини мої, один до одного. 5. Сестро моя, давай заспіваємо. 6. Весняний дощику, дай напитися земельці.

·        Зробити фонетичний розбір виділених слів.

Творче конструювання

·        Скласти 5 - 6 речень зі звертаннями до однокласників, до батьків, до знайомих і незнайомих людей на тему «Ваше ставлення до знань рідної мови».

Домашнє завдання

Виписати з творів художньої літератури 5 речень зі звертаннями, що виконують смислову функцію називання, і 5 речень зі звертаннями, що виконують стилістичну функцію увиразнення тексту. Визначити будову та спосіб вираження звертань, пояснити розділові знаки.

Реалізація компетентнісного підходу на уроках української літератури забезпечує підвищення рівня успішності читацької діяльності учня, а відтак – повноцінне сприймання літературних творів у контексті духовних цінностей національної і світової художньої культури.

У роботі зі старшокласниками враховую вікові особливості, проводжу спеціальні бесіди, коментоване читання уривків художніх текстів, самостійну роботу над текстом твору, літературні диспути. А ще добираю диференційовані завдання з урахуванням рівня розумових здібностей, психологічних та фізичних особливостей виразністю дикції та вмінням користуватися логічним наголосом. Раціонально використовую арсенал щодо формування  інформаційної  компе-тентності. Зокрема, навчаю дітей працювати з підручником, словниками, пропоную пам'ятки  «Як писати твір», «Як виконувати домашнє завдання». При підготовці до уроків позакласного читання вчу користуватися художньою літературою, енциклопедіями, репродукціями.

З метою розвитку творчих здібностей  при компетентності творчої діяльності на уроках літератури використовую завдання творчого характеру

Одним  із  шляхів  до  пізнання  є  організація  дослідницької  діяльності   учнів.  Ідея  дослідження  є  вагомим  підгрунтям  для  компетентісного підходу у навчанні.  

         Принцип  пізнання  дійсності  саме  через  дослідження   визначається  особливостями  сприйняття  художнього  твору,  якщо  учні  знають  гарно  зміст  тексту, то  мені  легко  навчити  їх  робити  ідейно - художній  аналіз  творів, щоб  вони  стали  активними  учасниками  власного  процесу  навчання.

         Головна  проблема  на  уроці  та  шляхи  її  здійснення – це  навчити  учнів  вмінню  володіти  словом.  Тому  в  своїй  щоденній   праці  найбільшу  увагу  звертаю  на  точність, доступність, однозначність  висловлювань.

         Без  емоційно - стимулюючого  впливу  слова  не  можна  створити  на  уроці  сприятливий  психологічний  клімат, викликати  почуття.

 Наведу  приклад, який  свідчить  про  стимулювання  самостійно  творчої  праці  учнів  на  уроках. Наприклад, при  вивченні  драми - феєрії  “Лісова пісня”    Л. Українки,  учні  10  класу  і  проблемна  ситуація  на  уроці  особистісно  значуща  для  кожного  з них .  “Чому твір називається драмою – феєрією? ”. Учні складали план – характеристику до образу Мавки, висували низку проблем філософського змісту. Кожна  дитина  не залишилась  без   уваги,   всі  мали  змогу  висловити  свою  думку  з  почуттям  впевненості.

---

         Широко залучаю  до  проведення  уроків   учнів - асистентів,  які  готують  різні  довідки  історичного, біографічного,  літературознавчого  характеру, під-бирають   ілюстративний  матеріал, коментують  його.
         Це  такі  учні, як  Грицаєнко А, Пронів М. та Самсоненко О.
          Такі   уроки   проходять  добре  при вивченні  творчості  В. Симоненка,   
 Т.Г. Шевченка в 7 класі, де учні з творчою енергією аналізують вірші, зіставляють, порівнюють.

         Ось уривок з уроку української літератури в 7 класі. При актуалізації опорних знань використовую такий вид роботи, як розгадування кросворду “Сторінками життєвого і творчого шляху Г. Тютюнника”, огляд – конкурс на кращий малюнок із цікавим коментарем на тему “Мій улюблений епізод з твору “Климко”. Малюнки повинні бути розташовані у відповідності до сюжету твору. На закріплення вивченого матеріалу практикую тестове опитування, роботу на картках, літературний диктант, учнівський коментар ситуацій між героями твору, де виявилася доброта, чуйність, турботливість, щирість

·        Климко і дядько Кирило;

·        Тітка Мотя і Климко;

·        Климко і Зульфат;

·        Климко, швець і дівчинка;

·        Зульфат і його дідусь;

·        Хлопці і вчителька

Вибіркове заслуховування учнів, які склали усний міні – твір, на одну з тем:

·        «Поспішайте робити добро»;

·        «Моя турбота про рідних та друзів»;

·        «Не будь байдужим до горя інших».

Грамотно висловлювали свої думки, почуття, наводячи переконливі обгрунтування такі учні,  як Блащишин І., Сосницький С., Тарасенко А., Голощапова Ю.,  Капуста В.

         Для  полегшення  клопіткої  роботи, пов’язаної  із  пошуками  необхідного матеріалу, формую спеціальні папки  (на  кожен  клас окремо),  в  мене  їх  72, вміст  яких  постійно  збагачується,   удосконалюється  завдяки  спільній  роботі  вчителя  і  учнів.

         Результативність  моїх  уроків великою  мірою  залежить  від  виконаного домашнього  завдання.

         Учні  не тільки  повинні  прочитати  твір  або  вивчити  те  чи  інше  правило,  а  й  свідомо  сприйняти  прочитане,  зробити  аналіз.

         Така  домашня  робота   забезпечує  урок, який   стане  роздумом,  обговоренням  проблем, порушених  на  ньому.

         Ефективною  формою  навчального  процесу ще  є  інсценізація  літературних  текстів  (драм, п’єс).

         Дуже   вдало  пройшов  урок - інсценізації  драми-феєрії  “Лісова  пісня”   Українки  в  10 класі,  особливо зустріч  Мавки  і  Лукаша, де  учні  діалог  розповідають  напам’ять, а в  8  класі   п’єса   “Сто тисяч ” І. Карпенка – Карого.

Уроки  української  мови  потребують  також  від  учителя  творчості. На  них  я націлюю  учнів  на  необхідність  сумлінно  і  грунтовно  вивчати  мову. Наприклад,  вивчаючи  дієприкметниковий  зворот  у  7  класі,   я   домагаюся,    щоб  семикласники   глибше  усвідомили  поняття  “дієприкметник”, оскільки  однією  з  важливих  властивостей  дієприкметника  є  його  здатність  мати  при  собі  залежні  слова; ознайомилися  з  одним  із  типів  сполучення  слів – зворотом  як  синтаксичним  явищем і оволоділи   інтонаційною особливістю  дієприкметникового  звороту, а  також  засвоїли  правила  постановки  розділових  знаків  при дієприкметникових  зворотах. Пропоную  учням  перебудувати  речення  так,  щоб  дієприкметниковий  зворот  стояв  перед пояснюваним  словом (речення  записуються  на  дошці  і  в  зошитах).Учні  читають  ще  раз  речення, порівнюють  і встановлюють, чим  вони різняться.

         При  вивченні  дієприкметників  активного і пасивного  стану  використовую   роботу  на  картках . Кожен учень  працює  індивідуально.  Картки та  роздатковий  матеріал  оформляю  по-сучасному  і  кладу  в   окремі    папки.

         Для  розвитку  усного  мовлення  учнів  пропоную  провести  невелику  мовну  гру. Роздаю  учням  картки  із  запитаннями, відповіді  на  які  учні   повинні  дати  у  формі  прислів’їв  та приказок. (Картки  повторюються):

         1. Яке   прислів’я   зобов’язує   дотримуватися  даного  слова? (Не  давши  слова,  кріпись, - а  давши – держись).

         2.Як  можна  сказати  про  людину, що, зазнавши  невдачі, стала надто  обережною?  (Обпікшись на гарячому, на голодне  дмухає).

         3. Яким  прислів’ям   можна  висловити  думку,  що  вміння  здобувається  працею? (Не  взявшись  до  сокири,  не   зробиш  хати).

         Відповіді  на  питання  записуємо   в  зошиті.

         Для  розвитку  творчих  здібностей  учнів  пропоную  дітям  скласти  вірші  за  допомогою  опорних  слів, опорних  малюнків.  Майже  на  кожний  урок  мови  та  літератури  готую  роздатковий  матеріал, опорні  схеми,  таблиці, підбираю  ілюстрації,  тексти  для  аудіювання,  читання  мовчки,  переказів,  диктантів, читання  вголос.

         Для  виконання  практичної  сторони  програми  створила  підбір  текстів     культорологічної  змістової  лінії.

         Звичайно,  тільки  ті  уроки   будуть  вичерпними  та  цікавими, які  доповнені  позакласною  роботою, бо  позакласна  робота  є  складовою  частиною  навчально-виховного  процесу.

         На  протязі  атестаційного  періоду  мої  вихованці  приймали участь  в районних  конкурсах: « Конкурс  знавців  мови»,   конкурс «Космічні фантазії», брали участь в  районних  олімпіадах  з мови   та  літератури, де учні 7 класу зайняли призові місця. Це Блащишин І., Тарасенко Н. Провела  відкриті  виховні  заходи: “ Свято  рідної  мови” («Рідне слово, не мовчи»)

             “ Свято  писемності”  («Мова – моя ти єдиная зброя»)

               Усний   журнал  “Ми тебе  не  забудемо, Тарасе”

Дуже цікавим і змістовним пройшов Шевченківський тиждень, який був присвячений Дню народження геніального співця горя народного Тараса Григоровича Шевченка за таким планом.

1.     Понеділок. Святкова лінійка «І мене в сім’ї великій…»

2.     Вівторок. Перегляд матеріалів творчості Т.Г. Шевченка на електронних носіях.

3.     Середа. Вікторина  «Життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка».

4.     Четвер. Конкурс на кращого читця поезій поета.

5.     П’ятниця. Конкурс ілюстрацій. Підсумок тижня.

         Беру  участь  у  РМО, є керівником  ММО вчителів української мови та літератури,  виступаю  з  доповідями  на  педрадах,  методичних  оперативках. Створила  власне методичне  «Портфоліо» (папку з документами), в якій є розділи професійного рівня, самоосвіти, програмного банку, діагностики успішності, участь у районних конкурсах, самоаналіз роботи, об’єктивна оцінка та шляхи подолання труднощів і досягнення більш високих результатів.

         Маю  кабінет  української  мови  та  літератури. Постійно  дбаю  про оформлення  його, про  дотримання  санітарно – гігієнічних  норм  в  кабінеті, про  озеленення,  про  створення  сприятливих  умов  для  навчання  учнів.

 Реалізація соціальної, мотиваційної, функціональної компетенцій на уроках української мови та літератури

(із досвіду роботи)

У загальноосвітній школі у предметів «Українська мова і література» додалася ще одна роль – забезпечувати реалізацію компетенцій у таких напрямках: соціальні, мотиваційні, функціональній.

Щоб набути необхідної для успішної діяльності в дорослому житті соціальної компетенції, учень має вчитися самостійно здобувати інформацію, виробляти і, дискутуючи обстоювати власну позицію, працювати в умовах конкуренції, спілкуватися, спільно розв’язувати певну проблему. На це спрямована і моя робота на уроках мови і літератури.

Під час вивчення у 5 класі літературної казки І.Франка «Фарбований лис» спонукаю учнів поміркувати над моральними цінностями, носіями яких є персонажі цієї казки, актуалізувати проблему твору.

Вивчаючи літературну казку І.Липи «Близнята» у 5 класі, вимагаю, щоб діти усвідомлювали прочитане. Для цього аналізуємо дії, поведінку героїв, розглядуємо художні якості літературної казки, звертаючи особливу увагу на те, як хлопці-близнята використали дарунки Долі, коментуємо описані ситуації, проводимо аналогію с сучасним життям. Отже, діти не лише засвоюють художній текст, а й учаться міркувати, порівнювати, оцінювати, висловлювати й аргументовано обстоювати власні судження, фантазувати, розвивати спостережливість…При цьому діти усвідомлюють індивідуальне призначення кожної людини, велику цінність людського життя. Формується активна життєва позиція, розвивається уміння висло вловити власну думку та відстояти її.

Також використовую метод незакінчених речень. Учень заглядає у власну душу, увага концентрується не на знаннях, а на почуттях, зникає страх помилитися, і, відповідно, росте впевненість у власних силах, формується позитивна Я-концепція (моя думка цікавить учителя, отже, я чогось вартий).

Даю завдання закінчити речення:

1.  «Для мене Тарас Шевченко – це…»

2. Прочитавши повість «Дорогою ціною» М.Коцюбинського, я зрозуміла, що…»

3.     Прочитавши повість «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького, я визначила для себе такі моральні настанови й ціннісні орієнтації…

Особливе місце займають рефлексивні запитання, метою яких є актуалізація суб’єктивного досвіду:

Чи хотів би ти бути на місці…

Якби тобі довелося вибирати серед персонажів друга…

Уяви себе в зимовому лісі. Що ти відчуваєш? Як би ти повівся на місці Василька (оповідання «Ялинка» М.Коцюбинського)?

Обери роль

а) героя (вживай властиві йому мовні конструкції, лексику, розкажи, що ти – герой – відчував у той чи інший момент подій).

Варіанти: поясни поведінку свого персонажа; перекажи від його імені певну сцену);

б) самодержавного цензора «Кобзаря» Т.Шевченка (розкажи, як ти «працював» над збіркою, визначав, що дозволяти до друку, а що – ні).

Основою мовленнєвого розвитку є формування функціональної компетенції школярів, оволодіння спеціальним мовленнєвим апаратом. Насамперед учні мають засвоїти поняття мови і мовлення; стилі мовлення; монологічне і діалогічне мовлення;текст, його ознаки; тему та основну думку тексту; типи мовлення. Одночасно із засвоєнням понятійної й операційної основи мовленнєвого розвитку в учнів формується система мовленнєвих умінь – сприймати, відтворювати і створювати усні й писемні монологічні та діалогічні висловлювання різних стилів, типів і жанрів, необхідних у різноманітних життєвих ситуаціях. Цьому сприяють уроки мовленнєвого розвитку, на яких учні виконують такі завдання:

1. Уявіть, що ви переїхали до нового будинку і пишете в листі до товариша про свої враження. Визначити мотив, мету і зміст вашого висловлювання. Хто є адресантом, а хто – адресатом мовлення? У чому полягає діяльність адресанта і діяльність адресата? Які умови потрібні, щоб відбулося спілкування? Від чого залежить успішність спілкування?

2. Чи добре ви засвоїли зміст слів мова і мовлення? Поширте поданий текст, вибравши зі слів у дужках ті, які підходять за змістом, і поставивши їх у потрібному відмінку.

Діти засвоюють (мова, мовлення) з раннього дитинства. У 5-6 років дитина використовує у (свій) (мова, мовлення) приблизно 3000 слів.

3. Мама послала Михайлика в магазин купити ананасовий йогурт. Проаналізувати мовні засоби у висловлюванні.

4. Підготуйте письмову розповідь про те, як ви хочете провести весняні канікули. Адресат мовлення – товариш, подруга; мета – поділитися своїми мріями і бажаннями. Схарактеризувати мовні засоби у творі.

Ефективним засобом удосконалення мовного спілкування є спеціальна система комунікативних вправ (ситуативних завдань творчого характеру), які формують увесь комплекс умінь і навичок, необхідних у продуктивній мовленнєвій діяльності. Таким є творчий диктант, який поєднує в собі вироблення мовних навичок із розвитком мовленнєво-комунікативних умінь. Під час його написання, учні вносять певні зміни (вводять слова, словосполучення чи речення, замінюють одну граматичну форму не іншу тощо), в результаті чого текст розширюється, початки змінюються.

Використовуючи творчі диктанти на розширення, доповнення складних речень у тексті, даю такі завдання:

1. Подані речення доповнити так, щоб утворилися складні. Довести, що вони є зв’язним текстом. Дібрати до нього заголовок, який виражав би тему висловлювання. З’ясувати стиль і тип мовлення.

2. З поданих слів складіть речення-прислів’я, виділіть підмет і присудок.

1. Не, кожух, чужий, гріє. 2. Ластівка, не, весна, робить, одна. 3. До, язик, доведе, Київ. 4. Не, ясла, коней, до, ходять. 5. Рве, тиха, гребля, вода.

3. Допишіть іменники-синоніми ІІ відміни.

Згода (мир), оборона (захист), атака (наступ), вдача (характер), відозва (звертання), криниця (колодязь).

4. Перебудувати поданий монологічний текст на монолог відповідно до ситуації: ваш товариш запитує, а ви відповідаєте.

Щоб записатися до бібліотеки, потрібно пред’явити учнівський квиток, заповнити формуляр. У ньому слід вказати прізвище, ім’я, по батькові, школу, клас. Заповнивши картку, треба звернутися до бібліотекаря, щоб одержати читацький квиток. Цей квиток дає право користуватися і бібліотекою, і читальною залою.

За допомогою творчих диктантів на трансформацію монологічного тексту в діалогічний перевіряю рівень опанування учнями діалогічного мовлення.

Мотиваційна компетенція передбачає навчання таких видів мовленнєво-комунікативних дій, як сприймання і відтворення текстів різних типів мовлення та функціональних стилів, що здійснюється за допомогою творчих переказів – комунікативних вправ, які одночасно формують уміння всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності. Учні навчаються осмислено слухати текст, а потім репродукувати в усній чи письмовій формі.

Творчі роботи з продовженням (доповнити зв’язне висловлювання), які спрямовані на розвиток таких мовленнєво-комунікативних умінь, як уміння визначати тему й основну думку тексту, добрати потрібні мовні засоби для його оформлення, будувати висловлювання в логічній послідовності й у відповідній композиційній формі.

Доповнюючи або трансформуючи текст, учні виявляють уміння реалізувати основні текстоутворювальні категорії: інформативність (осмислення характеру інформації в запропонованому тексті і доповнення його у відповідному напрямі); змістова цілісність (осмислення задуму висловлювання і його розвиток у самостійно створеному текстовому фрагменті); зв’язність (добір потрібних мовних засобів для зв’язку запропонованого тексту і самостійно створеного); завершеність (надання). Працюючи над доповненням тексту, учні розвивають уміння доцільно використовувати синтаксичні конструкції. Наприклад:

1. Використовуючи різні види складних речень, скласти зв’язне висловлювання «Здоров’я людини – в її руках». Скористуватися запропонованим планом, пункти якого розкривають загальну тему. Визначити основну думку тексту, дібрати заголовок. З’ясувати стиль і тип мовлення.

План: 1.Обмін між організмом і довкіллям – основа життя людини. 2. Культура харчування. 3. Ставлення людей до раціонального харчування. 4. Основні принципи здорового способу життя. 5. Повноцінне здоров’я – активне довголіття.

Доповнити текст власним роздумом про те, як людині досягти гармонії з усім живим. Використати синтаксичні конструкції з різними типами смислових відношень.

Ми залежні від Землі більше, ніж вона від нас, і, зрештою, спільно переживаємо природні катаклізми, смертельно небезпечні для таких маленьких істот, як люди, хоча найменші – комахи, черв’яки, бактерії – не так потерпають.

Людство терпить через повені, пожежі, землетруси, урагани так само, як через наслідки воєн.

Основним засобом підвищення ефективності розвитку мовленнєво-комунікативних умінь є застосування системи ситуативних вправ на основі реальної чи уявної мовленнєвої ситуації.

Створення ситуативних завдань дає можливість учням розвивати уміння формувати задум майбутнього твору, використовувати зібраний матеріал, планувати висловлювання, вміння користуватися різними стилями й типами мовлення відповідно до задуму, добирати мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації. Оволодіння цими вміннями допомагає учням правильно будувати власні висловлювання і на уроках рідної мови, і під час вивчення інших предметів шкільного курсу, вільно спілкуватися в різних життєвих ситуаціях. Наприклад:

1. Ви побували на концерті сучасних українських співаків. Уявіть ситуацію, що вам треба поділитися враженням від побаченого і почутого зі своїми батьками. Намагайтеся зробити розповідь цікавою, логічною, грамотною.

2. Уявіть ситуацію, що ви повернулися з оздоровчого табору і маєте бажання поділитися враженнями с друзями. Запишіть можливий варіант своєї розповіді.

Ефективним видом роботи є складання діалогів дискусійного характеру, результатом чого може бути залучення учнів до ділової гри, проведення дискусії, участі в дебатах. Наприклад:

Скласти діалог на тему «Що нам потрібно відроджувати». У діалозі акцентується увага на проблемі відродження України в різні історичні часи. У групах проводиться дискусія на тему «Минуле, сучасне, майбутнє нашої держави».

Однією з ключових компетенцій є комунікативна, яка охоплює цілий комплекс знань, умінь та характерних рис особи, дає змогу здійснювати комунікативну діяльність.

Щоб ефективно спланувати навчальний процес, я повинна чітко уявляти дії учня, на підставі яких зроблено висновок про наявність у нього комунікативної мовленнєвої компетенції. Наприклад, про наявність лінгвістичної компетенції як елементу комунікативної можна зробити висновок на підставі того, чи знає учень лінгвістичні поняття, чи розуміє їх, чи вміє проаналізувати мовний матеріал із залученням лінгвістичної теорії, чи може використати здобуті знання на функціональному рівні – у власних текстах.

Щоб розвинути таку комунікативну здатність, як говоріння, зокрема монологічне мовлення, аргументацію (критичне мислення), використовую такі завдання:

1. пояснити точку зору на основі положення теми, наводячи різні аргументи «за» и «проти»;

2.   побудувати ланцюжок міркувань;

3.  викласти та обґрунтувати свої погляди, використовуючи додаткові аргументи та відповідні приклади.

Формуванню комунікативної компетенції особистості учнів сприяє і такий матеріал.

У синтаксичній системі односкладні речення відзначаються багатими смисловими і стилістичними можливостями, активне засвоєння яких підвищую культуру мовлення учнів. Тому використовую такі завдання:

1. Знайти у тексті односкладні безособові речення. Вказати на морфологічне вираження головного члена. Пояснити, чому автор надає перевагу саме таким типам односкладних речень.

2. Виразно прочитати вірш. Пояснити, якого стилістичного ефекту досягає автор такою синтаксичною будовою тексту. Простежити особливості інтонування односкладних речень у поетичному творі.

На етапі застосування на практиці здобутих знань використовую конструктивні вправи, спрямовані на формування в учнів умінь і навичок самостійно будувати односкладні речення. Тому пропоную такі завдання: трансформувати, поширити чи згорнути матеріал, замінити конструкції синонімічними. Наприклад:

1. поширене односкладне речення, в якому головний член виражений іменником у формі Н.в. на позначення наявності певного явища;

2.  речення, в якому головний член виражений інфінітивом, що містить заклик до виконання певної дії.

Побудувати пари простих речень, в одному з яких подані слова були б головним членом односкладного речення, а в другому – головним або другорядним членом двоскладного речення.

Жити. Світає. Зима. Тихо. Читають.

Перебудувати текст так, щоб у ньому були лише двоскладні речення. Зіставити текст із попереднім і пояснити авторський вибір.

Значну увагу приділяю завданням ситуативного характеру, що розвивають у дітей уміння співвідносити зміст і форму висловлювань із мовленнєвою ситуацією. Учні вчаться добирати ті мовні засоби, що найдоречніше відображають особливості мовленнєвої ситуації.

Наприклад:

Вам необхідно звернутися до вчителя з проханням допомогти дібрати літературу для написання реферату. Складіть і розіграйте за особами діалог. Доведіть доцільність ужитих у тексті синтаксичних конструкцій.

Отже, головну увагу слід звертати на компетенції, щоб навчити учнів застосовувати знання на практиці, розвивати когнітивні процеси, володіння мислительними стратегіями.

         Моє  життєве  кредо “Йдучи  на  урок  пам’ятаю:  переді  мною  сидять  діти, кожний   прагне  отримати  знання,  тому  я  повинна  допомогти  їм  ствердитись.”

         Але  разом  з тим  своєрідність  професії   й  високе  покликання  зобов’язують  мене , вчителя -  філолога,  до  постійного  самовдосконалення,  самоосвіти.  Вчитель  ХХІ  ст. - це  людина,  яка  знає  зміст  свого  життя, вірить  у  можливість  його досягнення  і цілеспрямовано  працює  в  ім’я  найбільш   повної  самореалізації.