I знову на уроках лiтератури йде мова про осiнь....

Лiна Костенко

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

ОБЛІТАЮТЬ ЛИСТОЧКИ ОСТАННІ

Облітають листочки останні,
А душа — як весна молода.
Наші діти збирають каштани,
Де колись я тебе виглядав.

Відлітають літа, відлітають літа за літами,
За літами літа, дорогі, неповторні літа.
Тільки все, що було, тільки все, що було поміж нами,
Пломеніє в житті, як висока зоря золота.

Не повернеться пам’ятна осінь,
Не повернеться молодість знов,
Та цвіте однокурсниця досі,
Першокурсниця, перша любов.

…Облітають листочки останні,
Та душа — як весна молода.
Наші внуки збирають каштани,
Де колись я тебе виглядав.
Степан ЛИТВИН