Лiна Костенко
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
ОБЛІТАЮТЬ ЛИСТОЧКИ ОСТАННІ
Облітають листочки останні,
А душа — як весна молода.
Наші діти збирають каштани,
Де колись я тебе виглядав.
Відлітають літа, відлітають літа за літами,
За літами літа, дорогі, неповторні літа.
Тільки все, що було, тільки все, що було поміж нами,
Пломеніє в житті, як висока зоря золота.
Не повернеться пам’ятна осінь,
Не повернеться молодість знов,
Та цвіте однокурсниця досі,
Першокурсниця, перша любов.
…Облітають листочки останні,
Та душа — як весна молода.
Наші внуки збирають каштани,
Де колись я тебе виглядав.
Степан ЛИТВИН
