Що з тобою, народе мій, стало?

Наче з глузду посходили люди.

Чи тобі уже хліба замало,

Ждеш, коли ж то видовище буде?

Люди наче напились дурману,

А країна у стані гіпнозу.

Чи пелена із телеекрану

Засліпила всім серце і розум?

Щоби волю свою і свободу

Проміняти на душу зміїну….

Що з тобою, прокинься, народе!

Не дай знищити рідну країну !

Не дозволь на шматки розірвати!

Бо розбрАт нам тепер не на часі:

Мову й віру свою захищати,

Не народ ми без неї, а маса.

Чи козацького духу ми й роду,

Чи в кайдани готові вертати?

Що з тобою, прокинься, народе! 

Щоб на завтра рабами не стати!

@ Леся Гук