Школа покликана не тільки давати міцні знання, а й готувати молодь до суспільно активного життя, в якому правосвідомість є основою людського співіснування.    Життєва практика доводить, що відсутність можливості розвитку особистості школярів, зокрема – правового, - неминуче призводить до деградації, до повернення на нижчі, егоїстичні рівні свідомості. Це затримує й ускладнює процес формування людини майбутнього. Потреби  кожної людини унікальні, а шлях  їх  розвитку носить індивідуальний характер. Тому важко накреслити загальні підходи, розробити універсальні методи успішного морального  розвитку дитини.

              Морально   вихована  людина – це людина, яка глибоко усвідомлює саму себе й може сама свідомо керувати своїми вчинками, спрямовуючи їх на досягнення суспільно важливих цілей і підпорядковуючи їх нормам і вимогам людяності.  Людина, яка має правову свідомість  сама контролює свої дії. Прагне не допускати їх відхилення від певних суспільних вимог і норм.

Здатність людини самостійно оцінювати свої вчинки і нести відповідальність не тільки перед іншими, але й перед самим собою, є свідченням правової культури та моральної зрілості людини. Така людина керується почуттям або розумінням свого обов’язку. Обов’язок людини – це вимога до неї з боку суспільства, що сприймається нею як особисте завдання. Не можна уявити морально розвиненої людини, якій би не були властиві такі риси, як гідність і честь. Тому основним завданням виховного процесу в школі  має бути правове виховання підростаючого покоління, формування правової культури майбутніх громадян нашої держави.

Такими словами розпочала сьогодні виховну годину в 5 класі

Хочеш Людиною справжньою стати

Наші закони навчись поважати

Навчись їх виконувать завжди і всюди

Тоді і тебе поважатимуть люди!

Мораль і право, право і закон –

Рушійні сили для життя людини.

А їх знання надасть нам вірний тон

У розвитку держави – України

Яка це радість – жити!

Творити чудеса!

Сміятись і радіти,

Як вранішня роса!

Написали диктант з учнями "Ми всі рівні, хоча різні"

Кожна людина має власні здібності й нахили, свою віру та духовні цінності. Отже, кожна людина є унікальною і неповторною. Тому ми всі рівні, але – різні. Суспільству характерна соціальна і вікова різноманітність.

  Пройшло не одне тисячоліття, поки людство не зрозуміло, що діти потребують особливої уваги, що вони тільки у загальних рисах такі самі як дорослі. Однак діти частіше відчувають образу та несправедливість, оскільки є слабшими і беззахисними.

   Довгі роки найрозумніші люди боролися за права дітей і, нарешті, у1924 році в Женеві був прийнятий перший документ про потреби дітей – Декларація прав дитини,а в1989 – ухвалили міжнародну Конвенцію про права дитини. За цими документами дитиною вважається кожна людина, яка не досягла 18-річного віку. Усі   діти, незалежно  від раси, статі,мови, релігії, майнового стану, здоров’я, мають  рівні права з усіма іншими дітьми.
Провели бесіду на тему" Вчинки та закон"

А на підсумок такі слова...

 Гідність особистості визначається її самоцінністю. Усвідомлення своєї гідності не дозволяє людині принижуватися, плазувати перед сильнішими за себе, займатися підлабузництвом або лицемірити. Разом з тим, гідність людини вимагає належної поваги до неї з боку інших людей.

      Честь особистості ґрунтується на її особистих або колективних заслугах перед суспільством. Тому захищати свою честь це значить підтримувати своїми діями відповідну репутацію. Серед виховання людських якостей, які характеризують не тільки духовний світ, але й вчинки людини, важливе значення мають доброта й милосердя. В основі цих якостей лежить спорідненість людини з людиною.