Пам'ятка учням на час зимових канікул

Сьогодні, 21 грудня , в школі пройшло цікаве і захоплююче Новорічне свято

Мої учні 5 класу прийняли участь, порадували всіх присутніх гарними віршами, мелодійною чарівною піснею та сучасним ритмічним танцем. Весело і радісно було нам з дітками!!!

Лист Миколая до вчителя

                          Лист Миколая до вчителя

   ...Увечері 18 грудня Святий Миколай востаннє переглянув листи, чи, бува, не забув комусь подарунки, і раптом зауважив, що не читав жодного від учителів. "Невже їм нічого не треба, цим українським учителям? Дивно...  сам напишу", - подумав Чудотворець і взявся за роботу... :)

Дорогі вчителі! 

Я знаю, що у вас гаряча пора (пора контрольних, семестрового оцінювання, педрад, нарад), але знайдіть час прочитати цього невеличкого листа. 

   Так от, ви нічого не просите, тому сам поміркую, що б подарувати напередодні свят.

Отже, набір ручок, олівців і зошитів (віддасте дітям, які часто речі забувають удома)... Може, якісь методичні новинки? Але ж вони зараз у вільному доступі в інтернеті. Флешки вже теж не варіант -  у хмарах усі... Може, нову сумочку чи чобітки? Але ж вам не вгодиш ... Парти чи інтерактивні дошки? Так про них директори шкіл просили... Може, підвищення зарплати? О, а  це вже вам міністр пообіцяла... :) .

 Дорогі вчителі! Насправді, ви не потребуєте речей, тому кожному з вас дарую найважливіше:

- здорові нерви (якщо потрібні заспокійливі, напишіть окремо :) );

- спокою й затишку (каву, чай... чи щось міцніше додайте самі :) );

- терпіння, сил та мужності пробачати - невивчені уроки, непрочитані твори, нерозв'язані задачі й забуті формули :) ;

- наснаги давати другий, третій шанс - перескласти тему, принести загублений зошит... :) );

- уважності - до дітей, до рідних і далеких, а особливо - до заповнення класних журналів :);

- пам'ятати, що інколи треба бути не справедливим, а добрим (подумайте про це під час семестрового оцінювання :) );

- і найважливіше: на канікулах намагайтеся стати людьми, принаймні спробуйте хоч трохи не бути вчителями :) 

  P.S.Приємного вечора, колеги! Нехай уранці під подушкою (чи на підвіконні, чи в чобітках) вас чекає якась приємність, а найдорожчі подарунки не сидять на підвіконні - вони обіймають вас :). 

19 грудня – День святого Миколая: історія свята, традиції, прикмети

Я давно вже подарунків не чекаю,
Виросла - не вірю у казки,
Та сьогодні попрошу у Миколая
Миру Україні принести…

Спокою і затишку родинам,
Щоб була любов поміж людьми,
Щоб в добрі зростали покоління,
І добро могли у світ нести!

Щоб дитина обійняла тата,
Жінка - чоловіка, сина – мати,
І щоб війни припинились всюди,
Я не хочу, щоб страждали люди...

Розумію, прошу так багато,
Та в дитинстві вірила в це свято.
А ми всі десь глибоко в душі
Залишаємось маленькими дітьми.

Може й справді віри нам бракує?
Віри в казку, віри у дива,
І, можливо, Миколай почує,
Й поверне нам віру у життя!

©Марія Скочиліс

Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.

Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується подорожуючими та моряками. У нас цього святого називають«скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.

Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.

Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.

В давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.

ЯК СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ХОДИВ ПО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Кажуть, традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.

Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу. Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди “Чудо з утопленим хлопцем” й одноактова п’єса “Суд святого Николая”, в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

З приходом на більшу частину українських земель радянської влади Святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

196 тисяч 200 українців зараз мають статус ліквідатора аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Колись вони врятували світ.

Сьогодні, 14 грудня, в Україні вшановують їхню пам’ять та згадують їхній подвиг. Оскільки саме в цей день у 1986 році було добудовано саркофаг над 4 енергоблоком.

Ми знаємо, якою ціною це було зроблено. Ціною життів і здоров’я мільйонів українців.

Ми пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.

                       З ДНЕМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ


                                    Найщиріші вітання


Найщиріші вітання зі святом усім причетним! Нехай Ангели 

Господні своїми крильми завжди оберігають кожну мить 

вашого життя!


Дякуємо, хлопці...
Дякуємо, наші справжні.

                       Повертайтесь живими,сини.

                       Повертайтесь з бою солдати.

                       Не у спогади наші ,чи сни,

                       А живими ,до рідної хати.

Хай буде сильною рука

Міцними будуть хай війська,

Нехай здоров'я — як та 

криця,

Хай служба завжди — як 

годиться!

Хай всюди — спокій, лад та 

мир!

Будь, як казковий богатир —

Могутній, нездоланний,

вмілий!

Із 6-м грудня, воїн милий!

 Школа покликана не тільки давати міцні знання, а й готувати молодь до суспільно активного життя, в якому правосвідомість є основою людського співіснування.    Життєва практика доводить, що відсутність можливості розвитку особистості школярів, зокрема – правового, - неминуче призводить до деградації, до повернення на нижчі, егоїстичні рівні свідомості. Це затримує й ускладнює процес формування людини майбутнього. Потреби  кожної людини унікальні, а шлях  їх  розвитку носить індивідуальний характер. Тому важко накреслити загальні підходи, розробити універсальні методи успішного морального  розвитку дитини.

              Морально   вихована  людина – це людина, яка глибоко усвідомлює саму себе й може сама свідомо керувати своїми вчинками, спрямовуючи їх на досягнення суспільно важливих цілей і підпорядковуючи їх нормам і вимогам людяності.  Людина, яка має правову свідомість  сама контролює свої дії. Прагне не допускати їх відхилення від певних суспільних вимог і норм.

Здатність людини самостійно оцінювати свої вчинки і нести відповідальність не тільки перед іншими, але й перед самим собою, є свідченням правової культури та моральної зрілості людини. Така людина керується почуттям або розумінням свого обов’язку. Обов’язок людини – це вимога до неї з боку суспільства, що сприймається нею як особисте завдання. Не можна уявити морально розвиненої людини, якій би не були властиві такі риси, як гідність і честь. Тому основним завданням виховного процесу в школі  має бути правове виховання підростаючого покоління, формування правової культури майбутніх громадян нашої держави.

Такими словами розпочала сьогодні виховну годину в 5 класі

Хочеш Людиною справжньою стати

Наші закони навчись поважати

Навчись їх виконувать завжди і всюди

Тоді і тебе поважатимуть люди!

Мораль і право, право і закон –

Рушійні сили для життя людини.

А їх знання надасть нам вірний тон

У розвитку держави – України

Яка це радість – жити!

Творити чудеса!

Сміятись і радіти,

Як вранішня роса!

Написали диктант з учнями "Ми всі рівні, хоча різні"

Кожна людина має власні здібності й нахили, свою віру та духовні цінності. Отже, кожна людина є унікальною і неповторною. Тому ми всі рівні, але – різні. Суспільству характерна соціальна і вікова різноманітність.

  Пройшло не одне тисячоліття, поки людство не зрозуміло, що діти потребують особливої уваги, що вони тільки у загальних рисах такі самі як дорослі. Однак діти частіше відчувають образу та несправедливість, оскільки є слабшими і беззахисними.

   Довгі роки найрозумніші люди боролися за права дітей і, нарешті, у1924 році в Женеві був прийнятий перший документ про потреби дітей – Декларація прав дитини,а в1989 – ухвалили міжнародну Конвенцію про права дитини. За цими документами дитиною вважається кожна людина, яка не досягла 18-річного віку. Усі   діти, незалежно  від раси, статі,мови, релігії, майнового стану, здоров’я, мають  рівні права з усіма іншими дітьми.
Провели бесіду на тему" Вчинки та закон"

А на підсумок такі слова...

 Гідність особистості визначається її самоцінністю. Усвідомлення своєї гідності не дозволяє людині принижуватися, плазувати перед сильнішими за себе, займатися підлабузництвом або лицемірити. Разом з тим, гідність людини вимагає належної поваги до неї з боку інших людей.

      Честь особистості ґрунтується на її особистих або колективних заслугах перед суспільством. Тому захищати свою честь це значить підтримувати своїми діями відповідну репутацію. Серед виховання людських якостей, які характеризують не тільки духовний світ, але й вчинки людини, важливе значення мають доброта й милосердя. В основі цих якостей лежить спорідненість людини з людиною.