Ліні Костенко - 88

Сьогодні на уроках літератури в 11 класі провели Інтернет - читання поезії геніальної поетеси

На одному подиху прочитали  напам'ять вірші випускниці Король Діана     " Страшні слова, коли вони мовчать...", " Життя іде і все без коректур" - Кот Аліна

 19 березня, вітання з нагоди Дня народження приймає Ліна Василівна Костенко — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя України. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Прости мені, мій змучений народе,

що я мовчу. Дозволь мені мовчать.

Бо ж сієш-сієш, а воно не сходе.

І тільки змії кубляться й сичать.

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.

Злість рухає людьми. Але у бік безодні.

© Ліна Костенко

Я думаю, що саме ці рядки передають сьогоднішній душевний стан пані Ліни. Бажання залишитись наодинці з собою, своіми думками, тільки перо і папір зараз найкращі друзі та зброя...

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить…

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Отак як є. а може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, -

Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, -

Принаймні вік прожити як належить.

Автор: Ліна Костенко