Народні прикмети та звичаї

В день Теплого Олексія всю домашню роботу намагалися переробити протягом дня, так як ввечері слід було зібратися разом за сімейним столом і проводити зиму.

Особливо шанувалася в цей день береза: збирали її бруньки, так як вважалося, що в цей день вони володіють особливою цілющою силою. За вечерею було прийнято пригощатися напоєм із соку берези і меду, сама береза шанувалася як символ чистоти і світу.

Якщо дівчина зустріне лелеку в цей день – має впасти або присісти, тоді перед нею швидко стане суджений.

Від цього дня кажуть: "Журавлі прилетіли і полудень принесли": день стає довшим і людині, яка працює, треба вже, опріч сніданку, обіду та вечері, ще й полуднувати.

Якщо в будинку є дитина, не можна давати в борг ні хліб, ні сіль, інакше можна віддати її щасливу долю.

Чоловіки поспішали в передостанній день березня на полювання, вважалося, що в цей день їм обов’язково пощастить.

Прикмети на погоду

- Теплий тридцятий день березня віщує урожайний рік.

- Якщо погода прохолодна, то весна затяжна.

- Якщо до цього дня не з'являлися шпаки, то стояла погана погода.

- Великі струмки снігу, що розтанув, передвіщають мокре літо.

- Яка погода на Олекси, то така і на Великдень буде.

- Якщо на теплого Олекси бджоли зроблять перший обліт, буде добрий медозбір.

Після Теплого Олексія сіяли мак, ячмінь, редиску. Це були перші посадки, тому день 30 березня служив своєрідним кордоном.

Українська поезія

                                             У кожного в душі куточок є...

У кожного в душі куточок є Маленький, про який ніхто не знає. До нього ключ не кожен підбере, Допоки суть його не розгадає. В куточку тім таємне прожива: Біль, каяття, приховані надії, Несказані комусь там є слова, Вагання, чи самотність, світлі мрії. Куточок той- твій власний дивний світ, Який ти сам зумів створить для себе, Там таємниці кличуть у політ До зір яскравих у високе небо… У кожного такий куточок є, В який нікого ми не допускаєм. Та раптом хтось до нього ключ знайде,- Всі потайки з надією чекаєм.

Леся Гук

Технологія лепбукінг

Технологія лепбукінг

Нещодавно відкрила для себе нову технологію - лепбукінг. Вона досить широко використовується в американських школах. Це своєрідна папка з матеріалами до уроку, яку може виготовляти вчитель, але, на мою думку, краще, коли вчитель створює макет, а учні вже заповнюють інформацією. 
З учнями 6 класу

Весняні канікули-2018

ПАМ’ЯТКА

для учнів та батьків на весняні канікули

УЧЕНЬ! БЕРЕЖИ СЕБЕ!

1. Постійно дотримуйся правил дорожнього руху. Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Будь обережним при переході трамвайних та залізничних колій. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Правильно користуйся міським транспортом.

2. Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом. Не вмикай його без дозволу батьків та без потреби.

3. Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.

4. Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові прилади були відключені.

5. Будь обережним біля водоймищ, не ходи по льоду у період танення. Не влаштовуй ігри поблизу водоймищ

6. Виконуй правила протипожежної безпеки. Не грай з вогнем. Не розпалюй багаття.

7. Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.

8. Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.

Любий учень, дбай про своє здоров’я та життя!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

1.  Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.

2.  Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху, про правила поведінки в громадських місцях.

3.  Постійно нагадуйте про правила власної безпеки.

Шановні батьки, дбайте про здоров’я та життя Вашої дитини!Бажаю гарних канікул!!!

                                                                             З повагою,

                                                                      класний керівник

Весняні канікули 2018 в Україні традиційно будуть тривати один тиждень.

Але цього року майже одразу після канікул діти матимуть додаткові вихідні з нагод свят, - йдеться в матеріалі 24 каналу.

Традиційно в Україні весняні канікули припадають на останній тиждень березня.

У 2018 році весняні канікули в школах триватимуть з 26 березня по 1 квітнявключно. Навчальний процес відновиться 2 квітня 2018 року.

Вже через п'ять днів навчання розпочнуться вихідні на Великдень 2018. Цього року Великдень припадає на 8 квітня – неділю. Додатковим вихідним також буде 9 квітня, тож учні відпочиватимуть три дні поспіль.

У травні школярі будуть відпочивати 1 та 2 травня у зв'язку з Міжнародним днем праці. День Святої Трійці у 2018 році припадає на 27 травня – неділю. Вихідний переноситься на понеділок – 28 травня.

Літні канікули розпочнуться з 1 червня і триватимуть по 31 серпня включно.

ПОЕЗІЯ — ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ, ЯКИЙСЬ БЕЗСМЕРТНИЙ ДОТИК ДО ДУШІ (Л. КОСТЕНКО)

Вітаю із Всесвітнім днем поезії!

Захоплюйтесь, надихайтесь, творіть!

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Ліні Костенко - 88

Сьогодні на уроках літератури в 11 класі провели Інтернет - читання поезії геніальної поетеси

На одному подиху прочитали  напам'ять вірші випускниці Король Діана     " Страшні слова, коли вони мовчать...", " Життя іде і все без коректур" - Кот Аліна

 19 березня, вітання з нагоди Дня народження приймає Ліна Василівна Костенко — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя України. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Прости мені, мій змучений народе,

що я мовчу. Дозволь мені мовчать.

Бо ж сієш-сієш, а воно не сходе.

І тільки змії кубляться й сичать.

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.

Злість рухає людьми. Але у бік безодні.

© Ліна Костенко

Я думаю, що саме ці рядки передають сьогоднішній душевний стан пані Ліни. Бажання залишитись наодинці з собою, своіми думками, тільки перо і папір зараз найкращі друзі та зброя...

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить…

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Отак як є. а може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, -

Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, -

Принаймні вік прожити як належить.

Автор: Ліна Костенко

Новинки від психолога

11 універсальних способів запобігти професійному вигоранню вчителя

  Убережіть себе від професійного вигорання. Ці поради діють.

Здається, цей урок, день, рік, клас були особливо важкими? Хто знає, чи є сили йти далі. Повірте, ви не самотні. У якийсь момент більшість вчителів відчувають, що перегогіли.

На жаль, ми не знайшли статистику, але було б цікаво дослідити, скільки педагогів щороку йдуть зі школи за причинами, не пов’язаними з виходом на пенсію. У скількох вчителів закінчується ресурс, і вони готові залишити улюблену справу, бо продовжувати далі немає сил? Педагоги з досвідом знають, що таке вигорання, бо хоч раз у житті, але вони відчули його. Також вони знають, як виходити з такого стану. Тож ділимося з вами порадами досвідчених колег.

1. Знайдіть колег, з якими не страшно показати слабкість

Це значить, що кожному потрібні люди, з якими відчуваєш себе у безпеці, до яких не страшно звернутися за допомогою. Не просто вдавайте, що у вас з колегами все добре, а знайдіть того, з ким комфортно. Ви не зобов’язані подобатись усім вчителям у школі чи дружити з ними. Але якщо поряд буде той, на кого можна покластися, це чудово. Урок не склався? Поговоріть з колегою. Вас зрозуміють та дадуть дієву пораду. Не тримайте в собі сум від того, що щось пішло не за планом.

2. Будь світлом

До вчителя стільки вимог, купа обов’язків, скільки всього треба встигнути. Усередині наче чорна діра, яка поглинає енергію. Здається, ця діра поглинула і настрій класу. Ніхто не хоче зараз знаходитись у стінах школи: ні вчитель, ні учні. Коли в умовах маленького світу класу ви готові здатися, знайдіть в собі сили змінити хід подій. Згадайте щось веселе з практики. У вас точно є такий спогад. Розкажіть про нього дітям. І ви відчуєте миттєві зміни на краще. А все взаємопов’язано. Коли ви даруєте світло, вам його повертають.

3. Урізноманітніть свої будні

Стомилися від робочих зошитів та перевірки контрольних? Покиньте їх. Так, у вас є певні цілі, продиктовані стандартами. Але щоденна робота має стати тим, що вчитель не тільки навчає, а й розвивається, шукає нові способи втілити свої ідеї. Має нові ідеї! Вимагайте, щоб адміністрація школи довірилась вам та дозволила бути творчим вчителем!

4. Назначте дату зустрічі з собою

Учитель – людина, що віддає, а не забирає. Звісно, так просто свої плани, здоров’я поставити на друге місце. Але важливо зрозуміти, що здоровий вчитель – здоровий клас. Внутрішня гармонія, з’являється тоді, коли у вас є час, який витрачається на себе. Попіклуйтесь про себе, перш ніж почати піклуватись про інших. Назначте дату зустрічі з собою та не відміняйте її.

5. Не перебирайте на себе чужі проблеми

Аби бути хорошим вчителем, потрібно добре виконувати свої обов’язки, але ви не можете врятувати цілий світ. Інколи педагоги так сильно опікуються учнями, що їх невдачі сприймають, як свої. Ви не можете захистити дитину від усього. Краще навчіть її гідно приймати ситуацію, боротися. Вам важливо розуміти, коли час відступати. Ви не зобов’язані рятувати кожного учня.

6. Не беріть собі домашньої роботи

Підрахуйте, скільки часу витрачається на перевірку зошитів. Шукайте можливість покращити цей показник. Якщо все ж довелося взяти зошити додому – обмежте час, який ви можете витратити на перевірку. Не встигли, то не встигли. Не забувайте, коли ви берете додому роботу, ви обкрадаєте свою сім’ю і себе. Ви забираєте увагу, хвилини спілкування і віддаєте на поталу зошитам. Якщо розумієте, що перевірка може зайняти багато часу, просто попередьте учнів, що доведеться трохи почекати.

7. Не робіть навчання своїм життям

Учителі сумновідомі тим, що завжди шукають нові ідеї для роботи у класі. Наприклад, перед сном потрібно почитати книги про освіту, чи пошукати в інтернеті оригінальні способи подати новий матеріал. Але вас може спалити те, що ваше хобі – це ваша робота. Краще почитайте перед сном художню літературу, подивіться смішні відео. Вашому мозку потрібна перерва.

Якщо ви шукаєте способи самоосвіти та розвитку (а це дуже добре!), подумайте про реєстрацію на цікавий курс, семінар. Відвідайте профільну виставку. Шукайте різні варіанти, але не дозволяйте роботі забирати ваш особистий час.

8. Знайдіть свій стиль

Навчання – це мистецтво, а не наука. Вчителя можна порівняти з художником. То ж знайдіть свій власний стиль, який відрізнятиме від інших. Також це значить те, що ви зможете бути самим собою, не копіюючи чужу манеру. Ви – цінність.

9. Не бійтесь використовувати знак «Не турбувати»

Аби підтримати баланс між роботою та життям, навчіться розмежовувати їх. Коли ви виходите зі школи, ви перетворюєтесь на звичайну людину. Робочі проблеми хай турбують у робочий час, користі від цього буде більше.

10. Знайдіть людей, які зіткнулися з такою ж проблемою, що й ви

Дозвольте собі влитися в освітню спільноту. Соцмережі у цьому дуже допомагають. Неодмінно знайдеться той, хто переживає зараз ті труднощі, що й ви. Завжди можна поговорити з цією людиною. Все ж легше, коли розумієш, що ще хтось стикається з такими проблемами.

11. Не забувайте, є падіння, а є й злети

Коли ви почуваєте себе виснажено, найпростіше розчаруватися у житті, мріях, стараннях. Але абсолютно нормально відчувати ентузіазм чи апатію у професії вчителя. Це нормально, якщо щоденно ви не стрибаєте з ліжка з нестримним бажанням щодуху бігти на роботу. Є гарні часи, а не дуже.

Не забувайте, що ви завжди можете витратити час на перегрупування та «скидання налаштувань». Ви можете відродитися, наче фенікс. А наступний клас чи навчальний рік будуть кращими.

Сьогодні на уроках української мови та літератури знайомилися із родинним деревом Кобзаря, змальовували ілюстрації

Родинне дерево Кобзаря. Скільки сестер та братів було у Шевченка і кому найбільше довіряв поет?

Прізвище "Шевченко" належить до найпопулярніших в Україні: його має близько 160 тисяч осіб! Найбільше Шевченків живе у Києві — 11 тисяч, Харкові — 7 тисяч, Дніпрі — 5,5 тисячі. І багато з них є нащадками родини найвідомішого українського поета.   Сам Тарас Шевченко дітей не мав, та його брати й сестри створили великі сім'ї, пише газета "Експрес".   Багато Шевченкових родичів по материнській лінії нині можуть проживати на території Львівської та Івано Франківської областей, і гадки не маючи про кровні зв’язки із найвідомішим українським поетом.   "Мати Тараса Шевченка походить із Прикарпаття, — розповідає Іван Ціхоцький, доцент кафедри української мови імені професора Івана Ковалика. —  Її дівоче прізвище було Бойко.   Крім майбутньої матері Кобзаря, Катерини, Яким та Параска Бойки мали ще доньку Ганну та сина Павла. Із Прикарпаття родина пересилася в Моринці та, за переказами, була досить заможною: мала просторий будинок, ниву, віз, волів та сад".   Батько Тараса походив із села Керелівка. Сюди свого часу прапрадід Кобзаря, Андрій Безрідний, переїхав із козацького Низу. У козаків він був кошовим писарем. У Керелівці прадід Кобзаря взяв за дружину доньку козака Івана Швеця Єфросинію. Оскільки родина дружини прийняла його до себе, за тодішнім звичаєм він мав взяти її прізвище. От і став Безрідний Шевченковим.   "У родині народилося троє синів. У наймолодшого із них, Івана, у шлюбі з Горпиною з'явився батько Тараса — Григорій. Крім нього, Іван Шевченко мав ще сімох дітей від трьох дружин, усі вони є Кобзареві дядьками та тітками, —  розповідає пан Ціхоцький. — За деякими припущеннями, Тарас Шевченко зробив портрет діда в альбомі за 1839 — 1843 роки".   У Кобзаря було дев'ятеро братів та сестер. Цікаво, що трьох сестер звали... Марія. Одна із них померла ще малятком, друга дожила до двох років, а третя в дитинстві втратила зір і дожила до 27. Також лише по два роки прожили на світі ще дві Тарасові сестри — Параска та Єфимія.   Старша сестра Катерина була для нього ледь не матір’ю. Коли одружилася із селянином із Зеленої Діброви, Тарас до неї частенько навідувався. Також поет згадував сестру в повісті "Княгиня" та в листах до брата Микити.   "Молодша сестра Ярина була для Тараса порадницею, — каже дослідник. — Так, коли поет мав намір одружитися із Харитиною Довгополенко, писав триюрідному братові Варфоломію Шевченку: дуже радий, що Харитина сподобалась Ярині. А коли Кобзар облишив сподівання одружитися із Харитиною, просив сестру допомогти йому знайти добру дівчину. Після останньої зустрічі із Яриною у 1859-му Тарас присвятив їй вірш "Сестра".   Старший брат Тараса — Микита, заледве йому виповнилося 15, одружився із сусідською дівчиною. Спочатку чумакував із батьком, а після його смерті — перейняв на себе господарство. Відомо, що Тарас допомогав йому грошима. А в повісті "Княгиня" згадав брата в частині про залізні стовпи".   Після смерті Тараса Микита супроводжував його домовину із Броварів аж до самого Канева. А потім тісно співпрацював із дослідниками, щоб передати їм відомості про брата.   Молодшого брата Кобзаря звали Йосип. Тарас хрестив його старшого сина Трохима, заїжджав у гості до Йосипа під час мандрівок 1845 та 1859 року.   "Поет неодноразово клопотав до поміщика Валеріана Фліорковського, щоби той відпустив Йосипа, Микиту та Ярину із неволі, — розповідає далі Іван Ціхоцький. — Але пан погоджувався звільнити їх лише без земельного наділу. Йосип погодився, за що Тарас був неабияк розсерджений. Бо ж селянин без землі приречений на жебрацтво".   Брати й сестри Кобзаря народили загалом 23 дітей: від Катерини поет мав 12 племінників, від Йосипа та Микити — по троє, від Ярини — п’ятьох. А троюрідних племінників нараховуємо майже 90!

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ПРОРОКА НАЦІІ!!!

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка.

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

Повні сил і живої снаги.

Сьогодні, 9 березня, Україна відзначає 204-річчя з дня народження великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко!... Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов' ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів.

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,

Поливали сльози... чом не затопили,

Не винесли в море, не розмили в полі?.

Не питали б люде, що в мене болить,

Не питали б, за що проклинаю долю,

Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—

Не сказали б на сміх...

Квіти мої, діти!

Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?

Чи заплаче серце одно на всім світі,

Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...

Може, найдеться дівоче

Серце, карі очі,

Що заплачуть на сі думи,—

Я більше не хочу.

Одну сльозу з очей карих —

І пан над панами!

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову,

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі...

За степи та за могили,

Що на Україні,

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині...

Не хотілось в снігу, в лісі,

Козацьку громаду

З булавами, з бунчугами

Збирать на пораду.

Нехай душі козацькії

В Украйні витають —

Там широко, там весело

Од краю до краю...

Як та воля, що минулась,

Дніпр широкий — море,

Степ і степ, ревуть пороги,

І могили — гори,—

Там родилась, гарцювала

Козацькая воля;

Там шляхтою, татарами

Засідала поле,

Засівала трупом поле,

Поки не остило...

Лягла спочить... А тим часом

Виросла могила,

А над нею орел чорний

Сторожем літає,

І про неї добрим людям

Кобзарі співають,

Все співають, як діялось,

Сліпі небораки,—

Бо дотепні... А я... а я

Тілько вмію плакать,

Тілько сльози за Украйну...

А слова — немає...

А за лихо... Та цур йому!

Хто його не знає!

А надто той, що дивиться

На людей душою,—

Пекло йому на сім світі,

А на тім...

Журбою

Не накличу собі долі,

Коли так не маю.

Нехай злидні живуть три дні

Я їх заховаю,

Заховаю змію люту

Коло свого серця,

Щоб вороги не бачили,

Як лихо сміється...

Нехай думка, як той ворон,

Літає та кряче,

А серденько соловейком

Щебече та плаче

Нишком — люди не побачать,

То й не засміються...

Не втирайте ж мої сльози,

Нехай собі ллються,

Чуже поле поливають

Щодня і щоночі,

Поки, поки... не засиплють

Чужим піском очі...

Отаке-то... А що робить?

Журба не поможе.

Хто ж сироті завидує —

Карай того, боже!

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас,—

Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну,

Попідтинню, сиротами,

А я — тут загину.

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину.

[1839, С.-Петербург]

#ТарасШевченко #Тарас_Шевченко