Нагальною потребою ХХІ століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Потрібні нова філософія, нова політика, нові моральні імперативи – зобов’язання кожної людини і людства в цілому. Загалом ідеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини і суспільства в цілому, яка не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у яких би захист із збереження природи, турботу про людину, її життя і дотримання її прав вважалися такими ж важливими, як і саме життя.

Та шкільна виховна система нині пристосована переважно до формування знань учнів, менше до розвитку, а ще менше до активної діяльності учня.

Виховна тема є актуальною, адже дає можливість досягнути формування учня як  людини з достатньо широким спектром особистісно значущих позитивних цінностей; розвиненим почуттям власної гідності, віри у свої сили; спрямованої на життєтворчість, самовиховання та самовдосконалення; готової до творчої діяльності і моральної поведінки; здатної довгостроково планувати власне життя. Це вільна, успішна, життєлюбна особистість, яка веде здоровий спосіб життя, володіє високою культурою поведінки, розвиненими творчими здібностями та талантами; ставленням до професії як до засобу саморозвитку й самореалізації. Це людина, яка володіє креативним, критичним, творчим мисленням, культурою спілкування, універсальними інтелектуальними вміннями, навчальними й пізнавальними, що сприяють успішній самоосвіті й реалізації в житті.

Пріоритетним є ціннісне ставлення особистості до суспільства, держави, мистецтва та людей, яке дає можливість виховати людину -  патріота, свідомого громадянина, хранителя сімейних традицій, професіонала, гармонійну особистість, а також ціннісне ставлення особистості до природи, яке передбачає виховання екологічної культури особистості, виховує любов до рідного краю через любов до природи. Життя стверджує, що люди, які навчені з дитинства розуміти природу та цінувати її, вміють потім бачити і створювати красу в будь-якій своїй діяльності, у різних життєвих ситуаціях, у стосунках з близькими, у взаєминах з оточуючими.

Наукові концепції та теорії

Концепції виховання виступають своєрідним орієнтиром для розробки стратегії виховної діяльності. Тому варто звернути увагу на реалізацію існуючих та пошук нових виховних концепцій, які б забезпечили формування і розвиток у підростаючого покоління домінуючих та вирішальних компетентностей для розвитку творчих здібностей та ціннісної системи людини.

Аналізуючи наукові праці зарубіжних  та вітчизняних педагогів, дійшли висновку, що формування життєтворчої особистості не мають однозначного підходу до проблеми. Вважаємо, що організація сучасного навчально-виховного процесу повинна базуватися на ідеях педагогіки емпауерменту.

Емпауермент (з англ. еmpowerment) – надання людині мотивації й натхнення до дії. Емпауермент-педагогіка – це один із напрямів гуманістичної педагогіки, яка, пропускаючи етап «знання», запрошує учнів відразу експериментувати, діяти. Педагогічна «точка входу» учня в коло діяльності —може бути у будь-якій ланці.

Попередник емпауермент-педагогіки Д. Колб стверджував, що успішне навчання починається з практичного досвіду та висновків, які виникли в результаті роздумів та міркувань. Це приводить учня до створення нової моделі чи теорії, далі – стадія активного експерименту і подальшого вдосконалення.

На думку сучасних українських педагогів-практиків Пометун О.І., Пилипчатіної Л.М.,

Сущенко І.М., які використали модель педагогіки емпауерменту в своїй діяльності,  школярі отримують можливість сформувати власний спосіб життя і систему цінностей, усвідомити, як спосіб життя кожної людини, сім’я  та колектив впливає на діяльність людини в усіх її проявах.

Вважаємо, що недостатньо уваги приділено формуванню компетентностей у виховній діяльності засобами дидактики емпауерменту, де найважливішими складовими є самостимулювання і мотивування учнів до висування ними особистісно і суспільно значущих цілей власної діяльності та їх реалізації, надання учням свободи вибору форм і способів цієї діяльності. Саме це і стало основним поштовхом у застосуванні емпауермент-педагогіки у виховній діяльності з класним колективом.

Критерії ефективності

В процесі педагогічної діагностики виховання шляхом залучення емпауермент- педагогіки  у виховному процесі класу було отримано критерії ефективності:

      учень – це творча, креативна особистість, яка може активно застосувати свої знання у стандартних та нестандартних ситуаціях;

      учень – це духовно, інтелектуально, морально  розвинена особистість, що діє за поняттями етики відносин з людьми  різного віку, віросповідань та національностей;

      учень – це особистість із соціальним досвідом, сформованим на основі понять «патріотизму», «громадянського обов`язку», «любові до держави» тощо;

       учень – це генератор ідей та мотиватор шляхів розв`язання проблем екологічного характеру та здорового способу життя;

      учень – це організатор,  реалізатор та відповідальний за власний стиль життя;

учень – це складова міцна ланка у формуванні колективу.

Впроваджую емпаурмент - педагогіку на уроках мови та літератури

Під час виховання дорослі часто намагаються забезпечити дітям комфортне існування та вберегти їх від проблем. Але для повноцінного розвитку дитині варто виходити із зони комфорту та намагатися розв'язувати складні життєві ситуації самостійно — домірно своїм можливостям. Саме на це спрямована педагогіка емпауерменту, що надихає дитину на самостійні дії, спонукає використовувати свою енергію.

Педагогіка емпауерменту (від англ. етроwerment—розширення прав і можливостей)—надання людині мотивації, внутрішніх сил і натхнення для активних дій. Цей напрям педагогіки спрямований на формування у дітей бажаних моделей поведінки та ставлень до навколишнього світу, на відміну від традиційної, орієнтованої на знання педагогічної моделі, яку зазвичай використовують у сучасній освіті України.

Основні принципи емпауермент-педагогіки:

1) створення умов для формування у дитини впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати навчання;

2) прийняття нею рішень щодо власного стилю життя та їх виконання;

3) забезпечення психологічного комфорту дітей під час занять як за допомогою спеціальних прийомів, так і через доступність змісту (за принципом вибору кожною дитиною тих кроків, які вона хоче і може здійснити);

4) створення умов для появи у дітей ентузіазму і почуття задоволення від результатів групової й індивідуальної роботи, виконання дій і вироблення звичок поведінки, орієнтованих на сталий розвиток, що досягається насамперед завдяки постійному позитивному (як за формою, так і за змістом) зворотному зв’язку.

Важливими складовими елементами методики опрацювання освіти для сталого розвитку у дошкільному закладі є самопізнання, самонавчання дітей через діяльність, націлення їх на прийняття самостійних рішень у повсякденному житті, виконання дій у напрямі сталого розвитку.

Ці положення вимагають побудови принципово нової педагогічної моделі. Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому, хто навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення (а отже, і цінностей) до того чи іншого явища. Наслідком (очікуваним результатом) цієї зміни вважається поступова зміна діяльності чи моделей поведінки дитини. Такий підхід до освіти може бути представлений відповідною схемою:

І. Інформація – Знання ІІ. Зміна ставлення ІІІ. Зміна цінностей IV. Зміна поведінки (дії)

Проте, згідно зі спостереженнями, відтворення в освітньому процесі такого ланцюжка не забезпечує на практиці ані формування цінностей, ані реальних змін поведінки. Наприклад, дошкільнята добре знають, що сваритися, ображати іншого не можна, однак далеко не кожна дитина дотримується цього правила у щоденному спілкуванні з однолітками. Отже, зазначена модель не відповідає дійсності. У цій схемі працює лише компонент І, а компоненти ІІ, ІІІ, IV зовсім не обов’язково є наслідком його реалізації.

Сучасна людина щодня зазнає впливу гігантської лавини інформації, в сотні тисяч разів більше того обсягу, що може засвоїти. Тому доводиться вибирати, що слухати, а на що активно реагувати. Отже, і викладення відомостей щодо екологічної кризи є недостатнім для того, аби вплинути на ціннісну орієнтацію дітей, а тим більше змінити їхню поведінку. Саме тому збільшення такої інформації в освіті ніяк не позначається на стані довкілля.

На практиці дієвим виявляється кардинально інший підхід, на якому побудована педагогічна модель «емпауермент» – педагогіка мотивації та дії. Щоб пояснити його суть, варто детальніше розглянути процес людської діяльності як такий.Першим у людини виникає занепокоєння щодо якоїсь проблеми. Вона прагне отримати інформацію про шляхи її розв’язання, шукає та знаходить її, приймає рішення і діє відповідно до нього. Часто результат породжує мотивацію до нового циклу діяльності. Ця модель може бути представлена у вигляді спіралі, коли кожен цикл певної мірою повторює попередній.

І

Занепокоєння

ІІ

Інформація

(знання)

ІІІ

Дії

Отже, людська діяльність завжди починається з виникнення мотиву у вигляді інтересу, стурбованості, усвідомлення потреби тощо. Такий мотив може виникати як у процесі діяльності, так і під час осмислення її результатів. Проте зазвичай людина активізується лише тоді, коли бачить результат або вірить у нього. Тому, коли дитина розуміє, що вона може ефективно (результативно) діяти, вона відчуває занепокоєння (мотив), шукає інформацію і готова свідомо сприйняти її, а потім і втілює задумане.

За педагогікою емпауермент, в освітньому процесі педагог може використовувати цю модель та стимулювати діяльність дітей, використовуючи такі способи:

1) допомога дітям у формулюванні намірів;

2) постановка запитань;

3) надання зворотного зв’язку.

Побудований на зазначених вище засадах освітній процес покликаний допомогти дітям не тільки уявляти своє бажане майбутнє, а й активно його наближати. Бажання й надалі піклуватися про власне довкілля та оточення виникає на основі інформації про значення власних дій та оцінку результатів.

 Надзвичайно важливо виховати людину, яка здатна критично осмислювати інформацію, робити оптимістичний вибір та своїми діями надихати інших на добрі справи. Необхідно допомогти дитині усвідомити свої реальні потреби, виділити пріоритети власного життя.

Пріоритетом освіти для сталого розвитку є не запам'ятовуван­ня фактичного матеріалу, а вироблення власного ставлення до ситу­ації і вміння приймати рішення на основі розуміння інформації, ба­жання своїми справами допомагати планеті та іншим людям ставати кращими. Розуміння цих проблем повинно спонукати колективи ДНЗ долучи­тися до реалізації навчального курсу «Дошкільнятам про освіту для сталого розвитку».

Переваги педагогіки емпауерменту

Розв'язувати завдання освіти для сталого розвитку допо­магає педагогіка емпауерменту. Головною метою цього напряму педагогіки є формування активної позиції кожної людини — зміни починаються тут і зараз: «Якщо не я, то хто? Якщо я так буду робити, то й інші теж спробують». Такий       підхід         дає    змогу навчити дитину думати, діяти і контролювати своюдіяльність, приймати рішення автономно й незалежно. Тому потрібно намагатися включати дошкільників у ті види діяльності, які дадуть їм змогу стати успішними: виробити навички спілкування, розв'язання проблем, лідерства, критич­ного мислення, переконання, упевненості в собі, взаємодопомоги та уміння дискутувати.

ПОКРОКОВИЙ алгоритм опрацювання теми:

Крок 1. Аудит рівня сформованості відповідних моделей      поведінки

Крок 2. Осмислення проблеми — чому ця проблема важлива для мене та для мого оточення?                                                                    

Крок 3. Висування цілей — чого я хочу досягти?    

Крок 4. Формування намірів та плану дій        

Крок 5. Реалізація плану                           

Крокб. Повторний аудит                           

Крок 7. Формування планів на майбутнє         

Для того щоб діти успішно взаємодіяли одне з одним, у них не­обхідно сформувати низку вмінь, зокрема такі:

визначати мету;

планувати зміст діяльності;

обирати засоби для досягнення мети;

передбачати, візуалізувати очікуваний результат;

зіставляти отриманий результат з передбачуваним;

ураховувати думки партнерів;

розподіляти обов'язки відповідно до можливостей та ін­тересів;

контролювати дотримання правил, порядку;

розв'язувати суперечки та конфлікти без втручання дорос­лого;

оцінювати й ураховувати ставлення партнерів до доруче­ної справи.

З огляду на це кожну тему навчального курсу ми опрацьовуємо за певним алгоритмом. Послідовність дій, задана в алгоритмі, забез­печує формування очікуваних вмінь і моделей природовідповідної поведінки.

Принципи реалізації навчального курсу

Реалізуючи передбачені освітою для сталого розвитку завдання, педагоги дошкільного закладу повинні керуватися такими принципами:

соціального загартовування;

радісної перспективи;

«тут і зараз»;

колективного партнерства;

колективної відповідальності.

Принцип соціального загартовування дітей орієнтує педаго­га на організацію для вихованців етичних життєвих ситуацій, вихід з яких передбачає докладання вольового зусилля, використання різних способів розв'язання протиріч, що сприяє набуттю соціального імунітету, розвитку рефлексивної позиції дитини.

       Радісна перспектива — це радісні події, що чекають на дитину, зокрема взаємодія з важливими для неї дорослими під час життєво значущої діяльності.

Принцип «тут і зараз» передбачає мотивацію дитини до діяль­ності, усвідомлення важливості певних дій для себе та включення в активну діяльність для досягнення мети: «Чому це важливо для мене? Для чого я це буду робити? Що я можу зробити для реаліза­ції проекту? Як я буду це робити? Що мені потрібно для роботи? Що я отримаю в результаті?».

Принцип колективного партнерства передбачає навчання дітей толерантного ставлення одне до одного та взаєморозуміння під час колективної взаємодії.

Представлений матеріал уроку на підставі принципу емпаурмент - педагогіки

СТРУКТУРА

діяльнісно спрямованого уроку

       I.            Мотиваційна діяльність

Визначення мети

Створення позитивного мікроклімату

Побудова позитивного мотиваційного поля

    II.            Емпауермент – педагогіка

Навчальна співпраця вчителя та учня в дієвому просторі

  III.            Рефлексійна діяльність

Визначення, аналіз, усвідомлення досягнутих результатів

Контрольно – аналітична діяльність

Метод «Різнокольорові капелюшки»

Білий капелюшок

Має в собі всі кольори. Колір інформації, пошуку істини, вивчення джерел, добір інформації.

- Визначте тему та основну думку новели.

Тема «Гер переможений»: зображення гуманного ставлення до полонених німців, які відбудовували зруйноване місто (взаємостосунки Фрідріха з дітьми, самотніми жінками).

Основна думка: ненависть, зневажливе ставлення до полонених німців змінюється на доброту, чуйність, співпереживання, бо простий німець — заручник фашизму

 Ідея «Гер переможений»: засудження війни, жорстокості; уславлення гуманізму, чуйності, доброти.

Чорний капелюшок

Колір сумніву, вагань, слабких сторін, негативу, небезпеки.

- Розкажіть про страждання полоненого Фрідріха

Жовтий капелюшок

Колір золота, хліба, ниви, переваг.

- Що позитивного ви побачили в творі?

Червоний капелюшок

Колір життя, емоцій, почуття

- Мене дуже схвилювало в цьому творі те…

Синій капелюшок

Колір неба, вищого розуму, мислення.

- Чого навчив нас твір? Над чим змушує задуматись цей твір кожного з нас? Кого і що засуджує? До чого закликає?

/Зелений капелюшок/ - д/з

Колір розвитку, прийняття рішень, можливих альтернатив.

- Уявіть, що ви зустрілися з доньками Фрідріха. Розкажіть їм про їхнього батька. Почніть відповідь фразою:

 Коли б я зустрів …

Робота з епіграфом

- Хай слова епіграфа глибоко вріжуться в пам’ять і будуть вам дороговказом.

Не будь переможений злом, але зло перемагай добром!

                                                                      Римл. 12.21

Емоційна пляма

- В мороз, на тлі руїни, незважаючи ні на що, квітка виросла і розквітла.

(відеоролик «Як розпускаються квіти»)

- Хотілося б, щоб у ваших душах і серцях завжди квітли гарні думки, а робили ви тільки правильні вчинки

7 клас

Тема: Любов Пономаренко. «Гер переможений». Наскрізний

гуманістичний пафос новели

Мета: стисло ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом  Любов Пономаренко, вчити аналізувати новелу «Гер переможений», пояснюючи провідну думку; розвивати вміння визначати основну ідею твору, розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки; коментувати епізоди твору, надавати оцінку вчинкам героїв; закріпити поняття про новелу як жанр епосу; збагачувати словник учнів; формувати їх світогляд, розвивати елементи критичного мислення; формувати пізнавальні, комунікативні, інформаційні компетентності; удосконалювати навички виразного читання та вміння працювати в групах; сприяти вихованню милосердя,чуйності, доброти, уміння прощати.

Обладнання: підручник, фотографія письменниці, , ілюстрації, поняття з ТЛ «новела», «символ», «художня деталь»; свіча

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу, побудований на підставі принципу  "емпаурмент - педагогіки"

Хід уроку

І.Організаційний момент.

Замість звичайного привітання хочу сказати «Мир вашому дому", " З миром приймаємо", як говорили ще за часів Ісуса Христа. Адже це так прекрасно: мати мир в душі, в домі і жити в мирі з іншими людьми.

Епіграф

Не будь переможений злом, але зло перемагай добром!

                                                                      Римл. 12.21

Слова епіграфа – із Нового Завіту, належать апостолові Павлу, який писав послання до римлян відразу після розп’яття Христа.

Любов Пономаренко – письменниця ХХ століття – продовжує переконувати читача в тому. що треба любити своїх ворогів, а зло перемагати добром.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

                    Любов Пономаренко. Новела «Гер переможений». Наскрізний гуманістичний пафос новели. Визначення цілей колективної та власної діяльності. З’ясувати, як термін «гуманістичний пафос» розкрито у новелі, повторити жанрові ознаки новели, визначити ідею твору, удосконалювати вміння висловлювати і відстоювати власні думки.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Готуючись до сьогоднішнього уроку, ви скористалися матеріалом із мого блогу: переглянули відеоролик про початок Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

Питання до біографії Л.Пономаренко.

- Звідки родом Л.Пономаренко?

- Який вищий навчальний заклад закінчила?

- Ким працювала?

- Лауреатом яких літературних премій була?

- Де друкувалися її твори?

(Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 року в селі Іванківці, що на Чернігівщині. У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут імені Миколи Гоголя. Працювала вчителем російської мови та літератури, в редакції газети.

          З 1987 року мешкає на Полтавщині в місті Гребінка. Працює власним кореспондентом Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

          Твори письменниці друкувалися в багатьох газетах та часописах, також друкувалися за кордоном – в Німеччині та Японії.

          Автор книг новел, оповідань та повістей «Тільки світу» (1984 р.), «Дерево облич» (1999 р.), «Ніч у кав’ярні самотніх душ» (2004 р.), «Портрет жінки у профіль з рушницею) (2005 р.).

          Письменниця – лауреат літературних премій:

Міжнародної імені Олеся Гончара (2000 р.);

Всеукраїнської «Благовіст» (1998 р.);

Обласної імені Панаса Мирного (2005 р.).

- 1999 року вийшла друга збірка прозових творів під назвою «Дерево облич». Туди і увійшов твір «Гер переможений». Написаний він на основі справжніх фактів. У містечку Гребінка, де письменниця зараз живе, багато будинків після війни побудували полонені німецькі солдати. Це розповідь про одного з них.

Війна – страшне явище. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, не легша була доля дітей, жінок, стареньких, які залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду і холоду.

Асоціативне гроно «Війна»

(смерть, голод, горе, поранення, сирітство, розруха)

  У війні, як правило, бувають переможці й переможені. Переможців, особливо у справедливій війні, уславлюють, у пошані схиляють перед ними голову. А от що можна сказати про переможених? Тих, наприклад, які потрапили на війну не з власної волі?

          Це дуже складне питання.

          Як же ставитись до переможених загарбників, що принесли стільки горя на нашу землю?

          Ненавидіти, пробачати, бути байдужим до їхньої долі?

Асоціативне гроно «Полонений»

(приниження, голод, сум, важка робота, смерть, знущання)

Про це ми і поміркуємо на уроці.

Робота над змістом новели.

1. Коли відбуваються події, зображені у творі?

2. Зачитати, яку роботу виконували полонені німці?

3. Чим займався Фрідріх після робочого дня?

4. Що робили діти, коли побачили скопану грядку?

5. Як ставилися жителі міста до полонених?

6. Чим любив хизуватися Фрідріх?

7. Коли і чому німець перестав садити грядку?

8. Яке він знайшов інше заняття?

9. Яка трагічна подія сталася з Фрідріхом?

10. Що привернуло увагу оповідачки, коли вона сиділа на вікні у новому будинку?

11. Чому дівчина не зірвала квітку?

12. Якою подією завершується твір?

Міні-дослідження (3 групи)

Дібрати цитатний матеріал

ставлення полонених до міста, його жителів;

Полонені «зводили цей квартал з любов’ю і розпачем»; «не любили цей народ, не любили будинки»; «Фрідріх саджав нас на коліна та співав: полонені «всміхалися, дякували, називаючи вдів «фрау». Полонені німці ненавиділи і місто, і його жителів, і будинки, які зводили, але тільки до того часу, поки не бачили творіння своїх рук, з любов’ю згадували свою домівку, були вдячні вдовам за допомогу. Фрідріх любив дітей, квіти, був умілим майстром.

 ставлення дорослих до полонених;

«Охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував»; «місто давно не сердилось на німців, вдови жаліли їх»; «охоронець замість «шнеляти» простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною»; «самотні жінки стояли подовгу, роздивлялися прикраси і навіть сплакували».

ставлення дітей до полонених.

« ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці»; «і ми цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку»; «ми не могли його не дражнити, ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав».

«Займи позицію»

- Фрідріх – жертва чи ворог? Чому?

- Які слова, словосполучення несуть символічний характер або на щось натякають?

- Як вони називаються в літературі?

(Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня деталь з’являється часто внаслідок інтуїтивного імпульсу, як осяяння, навколо неї нерідко «організовується» уся будова твору. В одних випадках художня деталь може набирати характеру символу, в інших — бути деталлю-штрихом. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, інтер’єрних деталях. Художня деталь може надавати особливого забарвлення мовленню персонажа тощо. Вона буває як наскрізною (повторюваною) у творі, так і одномоментною, але в кожному разі вона має в собі прихований зміст, підтекст, може викликати широкий спектр асоціацій, здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод тощо.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2739-khudozhnya-detal-v-literaturi Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua)

Запис у зошитах

1. Квітка на клумбі (нагідка) – любов до прекрасного, всеперемагаюча сила добра.

2. Квітка, що розцвіла посеред грудня – пам’ять

3. Хрест – крах надій і сподівань.

4. Речі та їжа, що давали жінки полоненим – милосердя, прощення

5. Цигарка охоронця, якою він пригощає полонених – співчуття, людяність.

6. Фотокартки – те, що з’єднувало німців з рідними, те, що було для них найдорожчим, згадка про мирне життя і жаль за ним.

Яка з цих деталей найбільше пов’язана з ідеєю твору?

(Знайдена фотокартка)

Фотокартка знаходилася у рукавиці – ніби лист у конверті, лист у вічність

Листопад, 1941р

Село Іванівка Чернігівської області.

  Доброго дня шановні батьки, Тома, Сашко, Вєра, Валентина, Клавдія, Миколай, Люся, Юрко. Привіт й усім останнім знайомим і товаришам.

  Знаходжусь у селі Іванівка Чернігівської області. Проїжджав поблизу Курська…Даремно не узяв з собою теплу шапку, тому що стало холодно, випав сніг. Трохи мерзнемо, але нічого. Невдовзі отримаємо теплий одяг. Якщо буде можливість, побалакаю з вами по телефону з будь – якого міста.

  Допоки до побачення. Передавайте усім привіт. Про все розкажу, коли повернуся додому. Цілую кріпко усіх…Про мене не турбуйтеся. Повернуся героєм …

 Лист Миколи Борисенко до своїх рідних

- Багато солдатів не повернулися з війни. Вічна їм пам’ять

(свічка пам’яті)

Війна – це завжди горе.

- Яку думку хотіла донести до нас авторка? (ідея, ідейний зміст)

1. осуд війни, зла;

2. утвердження милосердя, співчуття;

3. ідея прощення .

- Яка незвичайна подія у творі вас вразила? (у грудні розцвіла квітка)

- Для якого літературного жанру характерна несподівана розв’язка? (новела)

- Які ще деталі вказують на те, що це новела?

(Твір невеликий за обсягом,

небагато героїв,

події розгортаються швидко,

присутня незвичайна подія,

увага зосереджена на розкритті переживань героїв)

Сюжет новели «Гер переможений» (в групах)

Експозиція

Зав’язка

Розвиток дії

Кульмінація

Розв’язка

ІV. Підсумок уроку

«Займи позицію»

- Як ви гадаєте, чого було більше у новелі, добра чи зла? (добра, людяності)

- Який синонім можна дібрати до слова людяний? (гуманний)

(ГУМАНІЗМ (від лат. humanus — людяний, людський) — ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток, правдивість у своїх діях, порядність у ділових стосунках.)

Робота з темою уроку «Наскрізний гуманістичний пафос новели»

Л.Пономаренко показала, що полонені теж люди, підкреслила, що будь-яка війна – неприпустиме для людського суспільства явище, а новела має настрій людяності, любові до людини, тобто гуманістичний пафос.