" Людина починається з добра", так розпочався урок літературного читання в 4 класі, присвячений пам'яті видатного педагога, поета, письменника, публіциста
В. О. Сухомлинського
Тема: ” Людина починається з добра” за творами
В.О. Сухомлинського.
Мета: Продовжувати знайомство учнів з творами
В.О. Сухомлинського.
Формувати у дітей уявлення про те, що добра, чуйна людина завжди
допомагає іншим, поважає, піклується про стареньких, добре ставиться до
рідних і друзів, береже природу. Навчати учнів оцінювати вчинки головних
героїв оповідань, наслідувати їх позитивні риси, прагнути до
самовдосконалення. Розвивати мовлення учнів. Виховувати вірю в силу
любові, дружби, добра і справедливості.
Обладнання: портрет В.О. Сухомлинського, твори із збірника “Казки школи
під голубим небом”,запис пісні «Даруй добро».
І.Підготовка до сприймання нового матеріалу
Діти, до нас сьогодні завітали гості. А коли в домі гості – це свято. То
ж давайте і наш урок ми проведемо святково і подаруємо нашим гостям
Доброго дня! Мовим за звичаєм.
Доброго дня! Всім вам ми зичимо.
Щастя й здоров’я вам кожної днини,
Миру і злагоди вашій родині.
2.Робота над прислів’ями.
Діти, давайте прочитаємо прислів’я з дошки
• За добро добром платять
• Хто людям добра бажає,той і сам його має.
– Яке слово частіше повторюється в прислів’ях.
– Яку людину можна назвати доброю?
В одній країні жили Добро і Зло. Добро намагалося зробити світ добрішим,
щоб люди любили й одне одного, і братів наших менших.
Добро приходило на допомогу без нагадувань і благань. Нікому не робило
боляче ні словом, ні діями, ні думками.
Але Добро не могло в одну мить перемогти Зло та його слуг – Жорстокість,
Байдужість, Заздрість, Лінь, Підступність.
Добро кожного ранку сіяло насіння доброти в дитячих серденьках.
А тому, що тільки в маленькому дитячому серці здатне прорости будь-яке
насіння. Кожна насінинка може розквітнути чарівною квіткою, зробивши
серце дитини добрим, ласкавим, ніжним. А може, на жаль, зарости чорним
колючим чортополохом зі злим, безжалісним серцем. Адже Зло теж не спить.
Хоча воно й ліниве, і встає значно пізніше, усе ж устигає порозкидати
Буває, ростуть в одному серці Добро і Зло, борючись одне з одним. Тому
діти інколи роблять погані вчинки. Тоді все залежить від самої дитини:
яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці, те й проросте.
То ж давайте допоможемо Добру перемогти Зло, щоб у думках і серцях дітей
ніколи не проросло чорне насіння.
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра.
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Людина починається з добра.
Тож тема нашого уроку ” Людина починається з добра”
На уроці ми продовжимо знайомство з творами
В.О. Сухомлинського –
великого педагога і письменника, який дуже любив дітей, написав для них
багато цікавих розповідей і дуже хотів, щоб всі діти виростали чуйними,
добрими, працьовитими, любили і поважали своїх рідних, людей похилого
віку, друзів, рідну землю.
– Які твори В.О. Сухомлинського ми вже читали на уроках читання?
III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.
1. Послухайте оповідання “Добре слово”.
В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять
років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на
очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки,
бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і
солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й
бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: “Треба добре харчуватися,
треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота”.
Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й
горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не
допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти. Раптом
відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про
неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди
не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою,
зморшкувату і маленьку, й сказала:
– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла,
немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні
курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила
моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання
залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине
серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
– Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова.
– Що сталося з дівчинкою?
– Що приносили Олі родичі?
– Чи допомогло це дівчинці стати здоровою?
– Так чого Олі не вистачало?
Дуже часто і у нашому класі теж невистачає доброго слова у стосунках між
Кажімо більше добрих слів
Знайомим, друзям і коханим.
Нехай комусь тепліше стане
Від добрих наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
– Діти, а зараз ми будемо працювати по парах .Кожна пара на сьогоднішній
урок готувала оповідання В.Сухомлинського про добро та добрі справи.
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу.
Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди,
дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє:
бідне кошенятко, та й іде собі.
Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно
до куща та й сидить — тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка.
Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла
додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло.
