О, вчителі, прислухайтесь –
Серпневості пада зоря…
Це вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря».
***
Уже догасає літо,
Приходить натхнення пора.
Надіями світлими вмита
До школи спішить дітвора!
***
Приходить пора для вмілості,
Вже скоро дзвінок залунає.
І я наберуся сміливості
Вклонитися безкрає вам.
***
Сказати я хочу просто,
Знайти б лиш крилатих слів,
Щоб заіскрилися золотом
Усмішки усіх вчителів.
***
Розумні та сивочолі.
А є ще такі молоді.
Та у вас однакові долі
На грішній оцій землі.
***
Ділити дитячу смішинку
І біль дитячий навпіл.
І душу – кожну росинку –
Навчати на розмах крил.
***
На ігрики, суфікси, глобуси
І на меридіани життя,
Щоб в серці маленькому колосом
Ростились весна й доброта.
***
Лише вчителям плакуча
Над зошитом спрагла синь.
Від перших й останніх учнів –
Доземний низький уклін.
***
За цвіт ваш душі невтомний,
За серце – зерня добра,
За ваші посріблені скроні
Побіля книжок і пера.
***
Вам платять якийсь там мізер.
В кипінні любові і бід,
Це ви видаєте візи
В дорослий, шалений світ!
***
Це ви…Цілувати б вам руки….
Вклонятись доземно вам –
Святим , що пізнали всі муки.
О ні , не богам – вчителям!
***
Приходить пора для зрілості
Й життя усе нам верта.
Тож я наберуся сміливості
Вклонитися безкрає вам.
***
Ця тиша…Хвилини пурхають…
Серпневості впала зоря…
Вже вересень мудро дмухає
На сторінки «Букваря»!….
